Як хочеться вернутись в те життя

Як хочеться вернутись в те життя,
Де все було чудово, мирно, тихо.
Ми мріяли про власне майбуття
Й далеко десь собі ходило лихо,
Та нас і не торкалося воно,
А так собі блукало стороною.
А ми шукали золоте руно
Своєї долі з зіркою ясною.
Й знаходили у мріях і в житті.
І ми раділи — дійсно щастя мали!
Стрічалось все у кожного в путі,
Та в нас був мир і ми не воювали.
А будували школи і міста,
Училися, сміялися, співали…
І доля видавалася проста,
І ми у мріях в небеса літали.
Та от війна розрушила усе
І долі наші світлі зруйнувала.
Вона біду у кожен дім несе,
А скільки наших діток повбивала…
Малих, дорослих… Зараз гинуть всі…
Як точно їх тепер підрахувати?
І плачуть маки в ранішній росі,
Про що вони нам хочуть розказати?
Повітряна тривога в нас щодня…
А то і вибухи, повсюди смерть і сльози…
І туга в серці, туга у піснях,
Бо від Росії — світові загрози…
Так хочеться вернутись в те життя,
Де мир, любов і щастя панували,
Ніхто не знав і слова «укриття»,
Й повітряні тривоги не лунали…