Як швидко виростають наші діти,
Не встигнеш і набутись досхочу…
Як вже вони спішать кудись летіти!
А я на них дивлюся і мовчу,
Бо час ніяк не можна зупинити,
Але поставити їх треба на крило…
Щоб вміли мудро в цьому світі жити
І щоб їм добре між людьми було.
Тому набутись вчасно треба з ними,
Відчути серця їхнього биття…
Натішитися дітьми дорогими,
Бо їх чекає надскладне життя.
Уваги треба більше приділяти
І розмовляти з дітьми день при дні…
Частіше пригортати, цілувати,
Співати з ними чарівні пісні.
І поруч бути, разом бути з ними,
Любити їх, летіти у світи…
Вести у світ стежинками ясними
Відчути з дітьми щастя у житті.
Тож кожен вік уваги вимагає,
Легких шляхів ніколи не було.
Набудьмось з дітьми! Краще не буває!
Віддаймо дітям серденька тепло.