Надія Красоткіна

А—Я

Яка краса довкіл в осінню пору

Яка краса довкіл в осінню пору,
Тут кожен лист, мов квіточка цвіте.
І стільки того листя серед двору,
Що все навколо стало золоте!
А вітерець тихесенько повіє,
Піде в танок і закружляє все!
Під шелест листя осінь ніжно мріє,
І вітерець те листячко несе
І з ним танцює, весело кружляє,
Й виблискує у чарівній красі.
А в синім небі ніжно сонце сяє
І вранці ніжиться земля в росі.
Краса осіння, просто дивовижна,
Барвиста, світла, просто чарівна.
Остання квітка догорає ніжна…
І скоро стане спогадом вона.