Яка красива осінь! Несказанно!
Краса навколо: в небі, на землі.
Всміхається так жовто і багряно,
Стоїть у повній тиші і в теплі.
Так тихо, що й листок не ворухнеться,
Вітри заснули чи кудись пішли?
А сонце з неба синього сміється,
І хризантеми всюди зацвіли.
А листя спроквола собі злітає
І золотом усе довкіл блищить.
Воно стежинку кожну застеляє
І в синє небо вже з землі зорить.
Краса і тиша… Як же скрізь казково…
Хвилини радості нам осінь віддає.
І на душі приємно і чудово.
Спасибі, осене, що ти в нас є!