Яка то радість, коли гості в хату!
І сонце разом з ними на поріг,
І щастя на душі стає багато,
Воно приходить з неблизьких доріг.
І легко так, бо то твої рідненькі,
І весело — приїхали ж усі!
Хоч і живуть не так уже й близенько,
А от зібрались по рясній росі
До мами в хату. Всюди радість квітне,
І розлилось на серденьку тепло.
І враз все стало гарне і привітне,
І літо яскравіше зацвіло.
Дорослі діти й вже дорослі внуки,
І кожен з них несе твоє тепло.
Здається так, що й не було розлуки,
Що й завжди літо радісно цвіло.
Та час промчав, вони повиростали,
У кожного вже стежечка своя.
І от при зустрічі усе життя згадали…
Усе чудово — ними тішусь я.