Яка у небі ніжна голубінь!
Яка краса — в словах не передати.
Так тихо й ніжно, а яка теплінь!
Аж хочеться тихесенько співати.
Про чари дивних голубих небес,
Про все на світі і любов, і ласку.
Про те, що в світі стільки є чудес
І про осінню дивовижну казку.
Що вже зробила перший свій мазок
Й розмалювала клен у жовті шати.
І стільки розказала вже казок,
Що ними можна цілий світ обняти.
Вона найкраще людям все віддасть,
Щоб час цей гарний прожили щасливо.
Тож думам чорним і тривогам — зась!
Хай в світі буде мир і справжнє диво!