Яка чарівна тиша вечорова
Й листочок не шелесне… Тишина…
Й погода тепла, ніжна і чудова
Та спокоєм залите все до дна.
Так гарно-гарно, на душі світліє,
Здається, що й війни нема ніде…
І зіркою засвічується мрія,
Поки повітряна тривога не гуде.
Так хочеться, щоб тиша не зникала,
А кожну мить, завжди у нас була…
Щоб музика лірична лиш звучала,
Й несла багато щастя і тепла.
Ось сонечко за обрій тихо сіло,
І звечоріло зовсім надворі…
А небо стало темне, почорніло
І засвітилась зірочка вгорі
І у віконце щиро заглядає,
Дає надію нам на майбуття.
А сон тихенько в ліжко всіх вкладає…
І мріють всі, що буде в нас життя…