Якби ж то люди врешті зрозуміли,
Що жити в мирі всім давно пора.
Якби любити люди всі уміли,
То б ненависті зникла та гора,
Що не дає ні жити, ні дихнути,
А заступає сонце і тепло…
Пора всім людям на Землі збагнути,
Що війни — це найбільше в світі зло.
Війна людей вбиває і катує,
Все знищує, що люди здобули.
Там смерть і біль завжди усіх вартує,
Які б ви геніальні не були…
Не бачить смерть — дорослий чи дитина…
Їй очі осліпило людське зло.
І зовсім смерть у бідах тих не винна,
Що знов когось на вбивство потягло.
Як в людськім серці доброти немає,
То це біда… У ньому зло росте…
Тому від них уся земля страждає,
Й народи теж. Подумайте про те.
Й відкрийте серце для добра й любові
І вчіть дітей, щоб добрими росли.
Хай квітне доброта в ділах і в слові,
Щоб всі щасливо на землі жили.