Якби ж то прочитали — зрозуміли

От кажуть всі — релігія не треба…
Та люди в час тривоги і біди
Усі завжди звертаються до неба,
Душею й серцем линуть всі туди…
Не знаю я… Та все ж я зрозуміла —
Там правила чіткі для людства є,
Що направляють і дають нам крила.
Та кожен вибирає щось своє.
Й ті сім гріхів, що смертними назвали,
Й читати навіть не спішить ніхто,
На жаль… Якби ж то прочитали
Та ще й замислились разів зо сто,
То б зрозуміли те, про що ідеться,
І усвідомили б всі істину просту.
Не все блискуче золотом в нас зветься...
Тож просто б мали добрість за мету.
І перестали заздрити та пити,
І жадібно гребти, що аж трясе…
Та бути хтивим, і людей гнівити,
З гординею принижувати все.
І заздрісно усе підряд хапати,
В зневірі й ліні жити день при дні…
Та нищити усе, людей вбивати…
І мати душі підлі, зловісні…
Якби ж то прочитали — зрозуміли!
Що жити треба мудро, без ниття,
Та відродили б за спиною крила
І стало б казкою для всіх життя.