Якби ж то я уміла і могла

Якби змогла й була у мене сила,
То я б біду руками розвела
І цілий світ до себе прихилила,
Якби ж то я зуміла і змогла…
Мені болять людські печалі й болі
І їхній смуток груди випіка.
Нам війн достатньо і смертей доволі!
Хай доля буде світла і легка!
Не треба наше щастя убивати!
Не треба більше маків на крові...
Ми мирно жити прагнемо й співати,
Й летіти в мріях, доки всі живі.
Нам головне — здобути перемогу,
І знищити у корені все зло.
Та праведну знайти, свою дорогу,
Щоб більш війни у світі не було.
Якби ж то я могла, якби зуміла —
Любов би всім і добрість роздала…
І мудрістю серця усі зігріла…
Якби ж то я уміла і могла…