Стомився день і йде відпочивати.
Заходить тихий вечір на поріг
І заглядає у вікно до хати…
Вертається господар із доріг.
Усе, як треба… І було б прекрасно,
Якби не та війна, що гуркотить…
І зірочка світила б в небі ясно,
Приходила б до всіх щаслива мить…
Чарівна пісня з поля б долітала,
І радість зацвітала у серцях.
А мати б колискової співала,
Щасливі діти підростали в снах…
Але війна усе це зруйнувала,
Тому на серці туга, страх і біль.
Війна нам наше щастя розстріляла
Й нема давно у нас гучних весіль…
Бо гинуть хлопці молоді й дівчата,
І не народять вже дітей своїх…
І пісня не злетить увись крилата,
І не озветься їх щасливий сміх…
Бо йде війна і все в нас забирає:
Щасливу долю, і веселий сміх…
А ворог підлий у дітей стріляє
І цілиться ракетами по них…