Яке в нас літечко привітне,
Краса довкола і теплінь.
А небо синявою квітне.
Ну, хоч візьми і в небо линь!
Там стільки простору й блакиті,
Там воля кличе в світлу даль.
І хочеться увись летіти,
Та крил уже нема, на жаль…
Лиш в молодості дужі крила,
Які несуть до мрій увись…
Людина в старості безсила,
Поділись крилечка кудись…
Лиш чайка в небесах кигиче
І пісенька її сумна.
Та все одно нас небо кличе,
Хоч крил, на жаль, уже нема.