Дощило ніч і не переставало,
І буйний вітер у гіллі гуляв.
Розвиднивсь ранок, тож інакше стало,
Хоч крапотіти дощ не перестав,
А небо сіре, зовсім непогоже,
Землі воно вологу віддає.
Тож сонечко пробитися не може,
Бо дощ то спиниться, то знову ллє.
Та трохи згодом зміниться погода,
Бо це ж чудове літо на порі!
І дивовижна, чарівна природа —
То хмари, а то сонечко вгорі.
То спека й тиша, лист не ворухнеться,
То вітер в дивнім танці полетить…
То щиро й мило сонечко всміхнеться,
А то гроза і знову задощить…
Таке от літо-літечко рум’яне —
Повсюди диво, квіти і краса.
Воно для кожного із нас жадане,
Бо всім дарує дивні чудеса.