Моя країна в горі, у вогні
І думати про інше щось не можна.
А тиші й щастя хочеться мені,
Та жити думка не дає тривожна.
Багато скрізь розрухи і біди,
І хоч весна цвіте, повсюди квіти,
Та спокою немає, як завжди...
Й сирітками стають сьогодні діти.
І по землі крокує смерть страшна,
Яке майбутнє на людей чекає?
А землю нашу знищує війна,
Й коли прийде кінець ніхто не знає.
Та перемога наша буде! Так! Прийде!
Я вірю! Переконана у цьому!
До неї наша воля приведе,
Тут панувати не дано нікому!