Життя складне, цікаве, неповторне,
То зіркою чарівною мигне,
То сонечком всміхнеться і пригорне,
А то удача раптом омине…
Але життя, насправді, — вічне диво!
Воно дарує щастя і тепло!
Хоч часом і ведеться вередливо,
Та ти живеш… І як би не було,
А є життя, і ти радієш сонцю,
Хмаринкам, що з’явилися вгорі…
Промінчик світлий йде в твоє віконце
Й летиш ти до далекої зорі,
Бо ти живеш! І це насправді — диво!
Ти йдеш стежками по дзвінкій росі,
Радієш світові, бо ж так красиво!
Й дивуєшся чарівності й красі.
Яке насправді світле — щастя жити!
І ти летиш у власне майбуття…
Ти вмієш думати, радіти і творити…
Тому спасибі, Боже, за життя!
І хай його не можна повернути,
І хай коротке, наче мить одна…
Та дякуй долі вже за щастя бути
Й глибоко відчувати все, до дна…