Яке то щастя — вже весна повсюди!
І перші квіти виткнулись з землі.
Добріші, щасливіші стали люди,
Зраділи сонечку метелики малі,
І птахи повертаються до краю,
Свої гніздечка швидко віднайшли.
Тож цілий світ від радості співає,
І квіти-первоцвіти ожили.
І хоч теплінь не часто видається,
Бо ще вночі й морози беручкі.
Та вранці мило сонечко сміється
І верболози в котиках гнучкі.
Верба плакуча гарно пожовтіла,
Під нею мати-й-мачуха цвіте.
Качок маленька зграйка прилетіла,
А вже на луках і трава росте.
До сонечка все тягнеться, зростає
І кожен день новини чарівні.
Усе живе весну свою стрічає,
Й радіє, усміхається весні.