Яке то щастя, коли поруч діти!
Вони щебечуть, ніби ластівки.
Від цього хочеться сміятися й радіти,
Бо ж це народ веселий і меткий!
Вони цікаві й просто невгамовні,
Питайлики допитливі усі.
Неначе діамантики коштовні,
Неначе квіти в ранішній росі.
А скільки в серці кожного любові,
А радості, а щастя відкриття!
Вони чарівні, просто пречудові!
Для вчителя — це зміст всього життя.
Їх пригорнути хочеться до себе,
Віддати дітям часточку тепла,
Всьому навчити, прихилити неба,
Щоб доля в них хорошою була.