Яке це й справді щастя — просто жити,
Вдихати ніжних квітів аромат,
Натхненно й радо в небеса летіти,
Як дар приймати сонце, дощ і град,
І тішитись, що нам земля дарує,
Озерами, що манять влітку нас,
Світанком, що усе довкіл фарбує,
Роками нашими, які дарує час.
І бачити красу земну в усьому:
У формах, звуках, дивних кольорах.
Траві радіти, деревцю живому,
Стрімкому злету, що дарує птах.
І тим пісням, що нас навчила мати,
Тій зірочці, що уночі зорить...
Так хочеться всю землю обійняти...
Яке це щастя — просто в світі жить!