Яке це щастя друзів зустрічати,
І повернутись в молоді літа…
Усе, що прожили, ще раз згадати,
Бо ж час усе безжально заміта.
І вже забуте те, про що співали,
Про що ми мріяли і з чим жили…
Роки безжально нас пошматували,
Ми на пряму до фінішу прийшли.
Але є друзі, можна пригадати,
І оживити в пам’яті усе.
Та по поличках все порозкладати,
Бо ж час усіх нас скоро рознесе.
Таке життя… І що тут ще додати?
Все непомітно й швидко відійшло.
Ми вміли мріяти, любити і літати…
Все пролетіло, наче й не було…
Та є ще друзі, я така щаслива!
Що доля знову нас нараз звела.
І це в житті моєму справжнє диво,
Нас знову в юність стежка повела.