От знов весна і я її стрічаю,
Милуюсь квітами, що на землі.
Радію і тихесенько співаю,
А в синім небі линуть журавлі.
Летять птахи до рідного гніздечка,
Воно їх так чекало довгі дні.
В птахів частіш забилися сердечка
Й полинули у небеса пісні.
І стільки щастя в світі розлилося…
Воно наповнило ліси й поля…
Це щастя людям теж передалося
І усміхнулась квітами Земля.
А в небі голубінь така безкрая
Краса і простір, хоч бери й лети!
Тож кожне серце навесні співає
І піднімається в ясні путі.
Яке це щастя — весни зустрічати!
Співати, жити, мріяти, іти…
Та рідну пісню від душі співати
І діалог з природою вести…