Яке це щастя, коли друзі в хату!
Тож яскравіший, гарний світ стає.
Відразу усмішок і спогадів багато,
І радість в грудях, ніби сонце є!
Яке це щастя! Якось краще жити,
Бо повертаєшся у добрі ті часи,
Коли ми вміли вірно всі дружити
І от вчуваєш рідні голоси…
Такі далекі і близькі до болю,
Бо ж ніби все недавно так було…
Та кожен проживає власну долю,
І серце все найкраще зберегло…
Що вже назад ніколи не вернути,
Та в наших душах залишилось все…
В дитинство й юність хочеться гайнути,
Та час у синю далечінь несе.
Й назад уже не можна повернути,
Чиясь душа пішла на небеса…
А так хотілось разом ще побути
І, щоб навколо — щастя і краса!
І, щоб сумні думки не турбували,
А як колись сміятись ми могли…
Й на ґанку сидячи, пісень співали
І вільно та натхненно всі жили…