Який цей світ казковий, дивовижний
У кожну пору року. І в зимі
Увесь спокійний, гарний, білосніжний,
А всі дерева сплять, стоять німі.
То ж не шепочуть клени між собою,
Й дуби могутні тихі, не шумлять.
Лиш вітер шурхотить між осокою,
А от дерева тихо-тихо сплять.
А от коли від сну вже стрепенуться,
Від холоду скоренько відійдуть,
У молоденьке листячко вберуться,
Тоді свої розмови й поведуть.