Який чудовий ранок розвиднявся!
Так тихо після дощику було…
У вікна красень-місяць задивлявся
І від землі приємне йшло тепло.
На землю місяць лив чарівне світло,
Це надзвичайна, дивна мить була…
Земля уся незнаним цвітом квітла,
І, мов у казці, я сама жила…
Було так гарно, надзвичайно ніжно.
В захопленні стояла від краси!
Усе вражало, просто дивовижно,
А на пелюстках крапельки роси….
І кольори небачені, незнанні,
Від світла місячного, що лилось…
Та сонце слало промінці жадані,
А от і розвиднятись почалось…