Якщо уже прийшла пора кохати,
То світ міняється й сміливості дає,
Ти починаєш бісики пускати,
Кокетувати, щось нести своє.
І стежечку стараєшся топтати,
Містки стелити, щоб якось пройти.
Клинці так вправно будеш підбивати,
Смолити халявкИ, щоб блиск знайти.
Таке ото воно, твоє кохання!
Вже тільки в ньому все життя твоє!
Воно захоплює й керує без вагання…
Але то щастя, як кохання є!
Бо ти не йдеш, а вже летиш крилато
І хвиля щастя в небеса несе!
Стараєшся добро нести завзято
І роздавати всім найкраще все.