Зимою вітри злі й холодні
Жбурляють снігом у лице.
І виють, як вовки голодні,
І морщать тихе озерце.
І лізуть з холодом у душу
Та видувають все тепло.
Летять із моря та на сушу,
Щоб більше снігу намело.
І шастають в безлистім гіллі,
У полі, в лісі, бо зима.
Літають всюди на привіллі
Бо перешкод для них нема.
Вони колючі і нестримні,
Холодні, сильні, люті, злі.
Й сирі бувають вітри зимні,
То ж краще посидіть в теплі.
А от весною — інша справа!
Вітри добрішими стають.
Хоч дмуть і кружать зліва й справа,
Але до нас тепло несуть.