Надія Красоткіна

А—Я

Які ж прекрасні, дивні ранки ці

Туман висить і всюди дивина…
Незвично якось… На гілках краплини.
Скрізь диво незбагненне — це весна!
Пора найкраща, мабуть, для людини.
Бо тягнеться до сонця все, росте,
А скільки того цвіту — не злічити!
Лише проклюнулось, а вже цвіте…
Тому повсюди квіти, квіти, квіти!
На пелюсточках діамант-роса,
Такі чарівні, ніжні і тендітні…
Навколо радість, щастя і краса,
І звуки розливаються привітні.
Синички гомонять і горобці,
Чекають на гостей, що вже в дорозі…
Які ж прекрасні, дивні ранки ці,
Коли весна чудова на порозі…
Захоплююсь і слухаю весну.
Картини в ній, ну, просто дивовижні…
Вслухаюсь в світлу музику ясну,
А звуки линуть чарівні і ніжні…
І душу полонить краса земна,
І я щаслива, як тут не радіти!
Вступила у свої права весна
Й розсипала на всіх просторах квіти...

Відгуки
Коментарі Cackle