Які ж чарівні вечори у травні!
Тепло і ласка від землі іде.
Пташині співи щирі, світлі, славні…
І перша зірочка у ніч веде…
Десь верби нахилились над ставками
І мавки ходять в лісі чарівні.
А молодь розважається піснями
І усміхається маля у сні…
Такі тихенькі, таємничі ночі,
Які несуть до всіх свої казки.
А зорі закликають в ніч охоче,
І так було завжди, в усі віки…
Від цього дива серце завмирає,
Ніч-чарівниця манить в таїну,
А серце юне щиро так кохає,
Воно летить у мріях у весну.
Усе дивує: звуки, аромати
І зорі, що встелили небеса…
Тож серце прагне мріяти, кохати,
Бо заворожує його краса.