Які красиві вечори в селі!
А захід сонця — диво незбагненне.
Коли воно вже низько, край землі,
Тоді стає палаюче, вогненне
І у чарівних кольорах усе:
Ставки і верболози, та лісочки,
А вітер пісню із полів несе.
У всі двори і в чарівні садочки.
Побачити це можна лиш в селі,
Де ще лелечі гнізда є повсюди,
Де п’ють з криниць водичку журавлі,
І з усіма вітаються всі люди.
Де є магічні й діючі слова,
А «Щиро дякую» не вийшло з моди.
Де доброта людська іще жива,
А люди дуже близько до природи.
Й романтика, і мрія є в селі,
Й краса така, що серце завмирає.
Пшеничне поле зріє у теплі,
А над болотом журавель літає…