Я дякую, матусю, за життя,
За синє небо, сонце яснолике,
За щастя жити, йти у майбуття,
За все, що є: маленьке і велике.
За кожен порух, радощі й жалі,
За цю красу, що серцем відчуваю.
За роки всі, що йду по цій Землі,
За те що радість і наснагу маю.
Я дякую, матусю, за життя.
Тобі було нелегко нас ростити,
Вести своїх дітей у майбуття,
Та виховати і всьому навчити.
Але ти правильно нас по шляху вела,
У строгості й з любов’ю нас ростила…
Тож необхідне дітям все дала,
А головне — дала нам мрії-крила!
І впевненість, що долю творим ми
Й зробити це за нас ніхто не зможе.
Зростила ти нас мудрими людьми,
Щоб по життю усі пройшли ми гоже.
Я дякую, матусю, за життя,
Яке колись мені подарувала…
Хоч часові немає вороття,
Я ні про що в житті не жалкувала.
Спасибі, мамо! Дякую тобі
За щастя жити, світові радіти,
У небеса вдивлятись голубі
І з добротою в серденькові жити.