Вітаєм щиро тих, хто серцем не старіє,
Хто завжди йшов попереду усіх.
Хто словом у житті майстерно володіє,
В душі не має намірів лихих.

Несе тепло усім і доброту щоденно,
І сіє завжди вічне і живе.
Та світиться яскраво, щиро, не буденно,
Сміливо проти течії пливе.

Вітаємо вожатих, хто з дитинства родом,
Хто переймається і серцем, і в думках.
Хто не страшився йти де стежкою, де бродом,
Щоб вивести всіх на широкий шлях.

Хто в іскрах піонерського багаття
Майбутнє бачив, мріяв і дружив.
І світлу душу мав, відвагу і завзяття.
Та праведно і чесно в світі жив.

Хто серденьком світив відважно і сміливо,
Як Данко, що попереду іде.
Хто дітям дарував чарівну казку, диво,
Дорогу чисту, що у світ веде.

Хто до людей ішов з відкритою душею
І сіяв у серця добро, як первоцвіт.
Хто сонечком світив, досвітньою зорею
І чесно вів дітей у білий світ.

Легких шляхів нема й ніколи не бувало.
Міняється життя і погляди на все.
І на шляху у нас всього було чимало,
Та знали — честь і гідність попри все.

Ми так жили тоді й до цього закликали,
У правді цій всі переконані були.
Про доброту і совість ми не забували,
То ж праведно на світі прожили.

Вітаємо усіх, хто серцем не старіє,
Хто іскрою сміливо в світ летить,
Створити з буднів сірих свято вміє
І досі вогнищем ясним палахкотить.

Спасибі вам усім за відданість й роботу,
За щире слово, душу й почуття,
За доброту, любов і трепетну турботу.
Спасибі, що ви є. Спасибі за життя!