Над річкою росте лоза
І трав силенна-сила!
Сюди якось прийшла Коза —
Їдальню тут зробила.
А що? Місцинка хоч куди!
Є тінь, щоб відпочити!
І так близенько до води:
Є їсти що і пити.
Сусідів враз собі знайшла:
Дві жабки і Лелека.
Але сюди Коза прийшла
Із міста, іздалека.
Їй по дорозі треба йти,
А ще й з містка не впасти,
Аж дві дороги перейти,
Щоб в цей куток попасти.
І все б нічого, та Козі
Потрібно дещо знати.
У місті — це вам не в лозі
Й не на лужку гуляти!
Тут правила дорожні є,
Їх знати всі повинні:
І пес, що он водичку п’є.
Коти і Кози, й Свині.
А якщо правила не вчить,
Чекає небезпека.
Машина вас зіб’є умить,
Що мчить он там, здалека.
Звичайно, жителям міським
Без них не обійтися.
Ці правила відомі всім,
Ти з ними подружися!
Та не така була Коза,
Вона про них не знала.
В їдальню, де густа лоза,
Вона щодуху мчала.
Ось тротуар, ось правий бік,
Усі йдуть на роботу.
І раптом вереск, гам і крик —
Коза летить навпроти!
Штовхнула сильно Кошеня,
Ударила по оці,
Рогами б’є всіх навмання —
Біжить по лівім боці!
Вона — метка, Коза — прудка!
Біжить і не зважає,
Що ця її хода швидка
Всім іншим заважає.
Та правило це вивчи ти
І знай на кожнім кроці:
По тротуару треба йти
Завжди по правім боці!
А щоб дорогу перейти —
Теж є перестороги.
Не можна, де попало йти
На інший бік дороги.
Зелене світло заморга,
Як спиняться машини...
А от Коза... Яка ганьба!
Летить під самі шини!
І гальма злякано вищать,
Та все ж спинитись встигли.
Всі дуже злякані стоять...
Коза собі — побігла!
Задерла хвостика біжить,
Ще й мекає — співає!
І Правил тих Коза не вчить,
Тому їх і не знає.
І знову скаче навмання
Де вправо, де уліво.
Та від біди біжить щодня.
І поки що щасливо.
От знову йдуть на перехід
Всі чемно тихим кроком.
Й Коза біжить за ними вслід
І, як завжди, галопом!
Червоно світлофор горить,
Усіх застерігає.
Але Коза уже біжить,
Бо, бачте, не встигає.
А тут і трапилась біда
Машина завищала.
Коза-красуня молода,
З розгону так і впала!
Перевернулась разів два,
Від болю світ чорніє...
І от лежить, як нежива,
Піднятися не сміє.
А світлофор тут засвітив
Зеленим гарним оком,
Тому ніхто і не спішив,
А йшов повільним кроком.
Козі піднятись помогли,
Поставили на ноги.
Її гуртом перевели
На інший бік дороги.
Іде вона і шкутильга,
Скривилась, не стрибає,
Бо у Кози болить нога...
Ось так завжди буває,
Як Правил руху не вивчать,
Прийде біда, скорбота.
Ну, а коли вже щось болить,
Стрибати неохота.
Іде тихесенько Коза
В їдальню, що на річці.
А на очах блищить сльоза
І сумно так Козичці.
А от і лози шурхотять,
Плигають жабки в воду.
І бризки весело летять
Від цього хороводу.
От і Лелека — гарний гість,
Із добрим днем вітає.
Коза листки вербові їсть,
А ще траву щипає.
Поїла добре, попила
Й лягла у холодочку.
І в сон одразу попливла
У райському куточку.
Нога вже майже не болить
І треба йти додому.
Але Коза сумна стоїть...
А от чому? Відомо!
Вона боятись почала
Іти через дорогу,
Бо знає добре, що могла
Собі зламати ногу.
І стало сумно враз Козі,
А що робить — не знає.
Стоїть тихесенько в лозі
І так собі гадає:
«Як не піти, лишитись тут —
Прийде лиха година.
Вовки голодні розірвуть...
А там... Зіб’є машина...»
Дорога стала їй страшна
І що Козі робити?
Стоїть і журиться вона,
Що їй недовго жити.
Але Бровко дворняжка біг,
Аж глядь — Коза ридає.
Допомогти б Козі він міг,
Бо Правила всі знає.
Та чи ж погодиться вона,
Щоб вчив її собака?
Стоїть зажурена й сумна
Колишня задавака.
Вже й правила всі хоче вчить,
Щоб їх напам’ять знати,
Щоб у безпеці завжди жить,
Від болю не страждати.
Тож з радістю Бровко навчив,
Йому було приємно.
Разів десяток повторив
Терпляче й дуже чемно.
І щоб не трапилось біди,
Козу він проводжає.
Дорогою туди й сюди,
Всі теми повторяє.
Тепер дотримується їх
Коза на кожнім кроці.
По тротуару йде вона
Завжди по правім боці.
Дорогу також перейде
У визначенім місці.
І не загрожує ніде
Нічого нашій Кізці.
Через дорогу не біжить,
А краще зачекає.
Коза здорова хоче жить
І Правила всі знає.
Дорожні правила вивчай,
Їх треба зазубрити!
Ніколи їх не забувай,
Щоб у безпеці жити!