Надія Красоткіна

Це наше рідне, українське

Збірка поезії

У кожної пташечки є своє миле гніздечко, де вона народилася, де вивела навесні своїх пташенят, куди повертається кожного року, долаючи величезні і небезпечні відстані, але прилітає знову і знову, бо це її, рідне, світле, найдорожче. Тому так радісно, щасливо і трепетно вона співає тільки на рідній землі. Так і кожна людина має те найсвятіше місце на Землі, де вона народилася і виросла, де вперше побачила синє небо і чарівне сонечко, першу в житті квіточку і яскравого метелика, де побачила своїх батьків і почула вперше ніжне і щире слово, колискову пісеньку, чарівну казку і пішла в життя своєю споришевою і в’юнкою стежинкою. І ця земля стала для неї рідною і святою, бо подарувала людині щастя жити, творити, пізнавати невимовно чарівний світ. І от, живучи на цій Землі, людина усвідомлює, що це найкраща і свята земля, найдорожча в цілім світі, бо все тут було вперше, все було найкраще, наймиліше серцю, найтепліше — це твоя Батьківщина. Від неї в людини сила, мова, любов і мудрість… А ми живемо в дивовижній, красивій Україні, найкращому куточку на Землі, де стільки лісів, полів, річок, озер, де така краса, що й не описати… Тут є моря і гори, і велич чарівного голубого неба і під ним золоте колосся хлібів. І на цій землі живе мудрий і добрий, щирий і гостинний, працьовитий і світлий народ — українці. У нас своя вільна і незалежна держава, своя найчарівніша у світі українська мова — світла багата, мелодійна і пісенна, про яку ми кажемо, що вона веселкова, калинова, барвінкова й пречудова! А скільки в ній влучних і дотепних прислів’їв та приказок і кожна вчить, як на світі жить! А ще незліченна кількість казок, легенд, билин, дум, повір’їв, жартів! У нас є своя віковічна і багатюща культура, свої традиції і найбільше у світі народних пісень, які в усі віки співали хлопці і дівчата, чоловіки і жінки… І ці пісні приурочувались до кожної події в житті від народження і до смерті, та виражали настрої людини, її почуття і бажання…У нас найкрасивіші вишиванки, які одягали і чоловіки, і жінки у свято і в будень. А сьогодні вони стали модним трендом в усьому світі! У нас ще є і барвисті рушники, які супроводжували людину все свідоме життя, бо на вишитих рушниках несли запашні паляниці, коли зустрічали друзів або молодих на весіллі, коли проводжали синів і доньок в далеку дорогу і коли проводжали людину в останню путь… Українські дівчатка з дитинства вміють плести віночки і прикрашати ними свої голівки та складати чарівні букети з польових квітів. З нашого народу вийшло багато вчених зі світовим ім’ям в різних галузях науки, ми маємо своїх, знаних на весь світ поетів і композиторів, діячів культури… Й це все наше, рідне, українське, найрідніше і найдорожче, найсвятіше для кожного українця, бо це з нашої чарівної і насправді райської Землі — України, рідної Батьківщини.

І тому нашим дітям слід прищеплювати інтерес до всього свого, рідного, українського, щоб вони вміли захоплюватись і дивуватися, примножувати всі ці багатства нашого народу, щоб стали носіями культури і народних традицій, своєї історії, рідної української мови, щоб вони вміли донести своє слово до цілого світу і розмовляли українською мовою правильно, дохідливо і вишукано. Адже слово, людська мова — це показник приналежності людини до певної нації, до народу, до країни. А мова — це код нації! Саме по мові нас пізнають у світі, а по тому, як людина розмовляє, складається в інших враження про людину, про її інтелект і мудрість, а іноді і про весь народ… Тому дуже важливо всім добре знати свою рідну мову, мову країни, в якій ти народився і живеш, де пройшло твоє дитинство і юність. У тому, як ти розмовляєш, як ти ставишся до надбання людства, як ти знаєш історію своєї держави, її культуру, традиції, побут і є сутність самої людини. А мова — це не тільки засіб для спілкування, для вираження своїх почуттів та емоцій… Мова — це зброя! Це наш оберіг! Так! Адже саме мова може вирішити те, чого не може війна, бо слово може підняти на боротьбу або знищити, може окрилити людину чи опустити, може поранити або зцілити глибокі рани, може викликати і любов, і ненависть. От тому слово — це зброя. І з ним треба поводитись дуже обережно і вдумливо. Про це знають (хоч і не всі) дорослі, а от дітей треба цьому навчити, прищепити з раннього дитинства любов до всього свого, рідного, українського, щоб діти росли справжніми патріотами, добрими і мудрими людьми у цьому дивовижному і багатогранному світі, щоб усвідомлювали, що українці — це нація добрих і світлих, щирих і гостинних, працьовитих і мудрих, хороших і розумних людей, які знають і цінують все своє, дороге і рідне.

У цій книзі зібрані вірші про наш рідний край, його красу і неповторність; про традиції українського народу, його культуру і побут; про доброту як характерну рису українців; про українську мову, щоб розкрити перед читачем її багатство і красу, її співучість і м’якість, щирість і дотепність. А вірші — це коротка, лаконічна і приємна для слуху літературна форма, у якій закладений великий зміст, тому вірші треба читати і варто вчити та запам’ятовувати, щоб розвивати пам’ять, збагачувати себе новими словами і образами. А особливо багато віршів треба вчити напам’ять з дітьми — це збагатить їх словниковий запас, вміння висловлювати свої думки та й розвиватиме увагу і збагатить пам’ять не тільки дітей, але й дорослих.

Книжка розрахована на дорослих і дітей, де кожен може знайти вірш для своєї душі, щоб прочитати його і для себе, і при бажанні для широкої публіки слухачів, а ще і для сімейного читання, де можна зі старшими членами родини, батьками і дітьми обговорити прочитане, задуматись над словом і кожною думкою чи повідомленням, бо час невпинний, він біжить так швидко, стрімко і не завжди люди можуть поспілкуватись вечорами і обговорити якісь питання, та дарма, це треба робити, щоб не втратити між собою зв’язків та набутися разом, поки всі живі і здорові, поки діти ще малі і живуть разом з вами… Тож читайте і насолоджуйтесь, адже ці вірші написані від щирого серця, від палкої і люблячої душі. У них йдеться про рідний край, нашу славну Україну, її безмежну і чарівну красу, про народні традиції, про роки щастя і горя, роки миру і війн, процвітання та біди, наше віковічне прагнення до волі і боротьбу за щасливе майбуття, про нашу мову, яку віками забороняли нам, українцям у нашому рідному краю…