Бабиного літа струни натяглися
І співати хором коники взялися,
Бо ж кому співати, як пташок немає,
А краса навколо — серце завмирає.
Бо ж кому співати, як пташок немає,
А краса навколо — серце завмирає.

Виграє осіння щира позолота,
А на струнах взята аж найвища нота!
Вітерець повіяв, листячко упало,
Обірвались струни, пісня замовчала.
Вітерець повіяв, листячко упало,
Обірвались струни, пісня замовчала.

А на ранок сріблом вся земля покрита —
Закінчилась пісня бабиного літа.
Свище буйний вітер, холод взявся рано,
В верховітті дуба виграють органи...
Свище буйний вітер, холод взявся рано,
В верховітті дуба виграють органи...