Людина іде по світу.
Хіба їй багато треба?
Були б однодумці й діти,
І неба ясна блакить!
Та плеса озерні сині
І стежечка поміж гаю.
І руки та ноги сильні,
Та щастя велике — жить!

Людина іде по світу
Із серцем палким, гарячим.
І людям вогонь той світить,
Як факел вночі горить.
Щоб людям любов віддати,
І сонечко дарувати,
Як Данко для інших стати,
Інакше, чи ж варто жить?

Людина іде по світу,
Хіба їй багато треба?
Як сонечко ще в зеніті
І неба ясна блакить...
А щедра душа палає
І пісня дзвінка лунає.
То значить — так бути має
І треба на світі жить!

Дай, Бог, Вам до ста прожити,
В людському теплі і щасті.
Здоров’я чудове мати
Хай в серці вогонь горить!
І бути завжди такою:
І щедрою, і простою.
З любов’ю і добротою
Дай, Бог, Вам сто років жить!