Ой чого ж, мої літа, так погнали?
Що вже цілих п’ятдесят наскакали!

Ще ж недавно навесні в ясні ночі
Цілувалась з Петрусем я охоче.

І до ранку у садку з ним стояла.
Ясні зірочки вгорі рахувала.

А тепер ось три орли я вже маю.
Як і виросли й коли я не знаю!

Як то скоро довелось все прожити.
Треба хлопців-козаків вже женити!

Я й сама ще молода все співаю,
Де ж набралось стільки літ — я не знаю!

П’ятдесят не прожила я нізащо!
Два рази по двадцять п’ять — трохи краще!

Ой чого ж, мої літа, так помчали?
Два рази по двадцять п’ять проскакали!