Яка чарівна ніч летить через віки.
Не можна навіть в казці передать.
На тихім озерці розсипані зірки.
Давай підемо разом їх збирать...

Яка чаклунська ніч і тиша навкруги.
На дереві листок не затремтить.
І лісом віковим порослі береги,
Цвіт папороті зіркою вогнить...

Давай підемо в ніч, у вікову красу,
Цвіт папороті дивний віднайдем.
І на густій траві збиватимем росу,
На все життя кохання збережем.

Яка таємна ніч і пахощі які!
І чари, наче хміль, у серце ллють.
А зорі миготять далекі і близькі,
На вічнім небі і в воді живуть.

Давай підемо в ніч таємну, чарівну,
Любов і ніжність тихо в ній струмить.
В дзвінкій красі свою ми стрінемо весну,
А в серці збережем чарівну мить.