Доброго дня, наші друзі маленькі.
От ви вже й учні, прийшли в перший клас.
Раді вітати вас в школі, рідненькі,
Щиро, з любов’ю приймаємо вас.

У гомінку і веселу родину,
В класну сім’ю, де ми — учні і клас.
В світлу й чарівну дитячу країну,
Де научають всіх розуму нас.

Тут нам дарують знання й мудрість жити,
Вчать працювати й любити книжки.
Будемо мріяти в школі й радіти,
Вчитися будемо всі залюбки.

Труднощі теж доведеться долати,
Бо до науки — тернисті шляхи.
Тут ми повинні науки вивчати,
Це знадобиться усім у житті.

Знаємо — всі ви до школи хотіли,
Вабить дитину завжди щось нове.
Всі ми вас радо, з любов’ю зустріли,
Дружба нехай поміж нами живе.

Вчителька перша взяла вас за руку
Й, наче матуся, у клас завела.
От і пішли ви успішно в науку,
В щирих обіймах любові й тепла.

Я навчу вас мислити й творити,
Розрізняти, де добро і зло.
Бути мудрими і гарно говорити,
Щоб у світі добре вам було.
Буду вчити вас любити рідну мову,
Щоб ви українцями зросли,
Україну й пісню колискову,
Щоб в житті забути не змогли.
Бо Вітчизна людям — рідна мати,
Захищає діточок крильми.
І про це вам треба пам’ятати,
Щоб зростати справжніми людьми.
Поведу в чарівний світ науки.
Вас навчу у дружбі жити я.
Тож візьміться, діточки, за руки,
Бо віднині ви — одна сім’я!
Однокласники! А це вже означає,
Що ви всюди разом. Назавжди!
Всі за одного — один за всіх відповідає,
Виручає часто із біди.
Разом будете шкільну науку гризти,
Бігти в школу вранці по росі.
Й доведеться каші чималенько з’їсти,
А тому ви — однокашники усі!
Ну, а зараз в казку зазирнемо.
Знаю я, що хтось прийшов до нас.
Тож тепер дивитися почнемо
Хто там є. Заходьте в добрий час!

Аж у лісі чути, як тут пахне каша.
Чого такий у школі аромат?
Така хороша, діти, школа ваша...
До себе ви не приймете звірят?

У вас так гарно, тепло і безпечно,
Що я також прийшов би в перший клас.
Учився б я старанно, безперечно.
Такої школи ще немає в нас...

І я б не став барліг собі мостити,
Бо в школі у теплі всю б зиму жив.
Дозвольте і мені сюди ходити,
Я б тут співав і всі уроки вчив.

Ну, що? Приймете, діти, їх до школи?
Хай разом з вами в класі посидять.
Вони не будуть заважати вам ніколи,
Й порядки наші будуть поважать...
Що, візьмете до себе цих звірят?

Ах, ось ви де! А я їх скрізь шукаю.
За цілий день вже збилася із ніг!
По всіх кущах, по норах заглядаю,
І до ведмедя лазила в барліг.
А їх нема, вони втекли зі школи
До каші і до людських дітлахів.
Ану додому! Й більше, щоб ніколи
Зі свого лісу йти ніхто не смів!
Вам треба в лісі вчитись виживати,
Природу рідну звірам слід вивчать!
Сліди і запахи, стежки потрібно знати,
А не по людських школах мандрувать!
Додому всі! До лісової школи!
А то втекли, покинули свій клас!
У ліс ідіть. І більше, щоб ніколи
Яга-Бабуся не шукала вас.

Звірятам теж науки треба знати,
Сліди і запахи, і звуків — цілий світ!
Маля своє там научає мати,
Що треба знати, а чого — не слід.

А от людина — мислити спроможна,
Тому то вас наукам іншим вчать.
І як себе вести, й чого робить не можна
Людська дитина мусить добре знать.

Тому весь вік навчається людина
І відкриває все нові світи.
І мудро мислити завжди вона повинна,
І в ногу з часом по Землі іти.

Тому і математику вивчають,
І рідну мову, і природи світ.
Малюють, ліплять, шиють і співають,
Про все читають ще з маленьких літ.

Ми прийшли — маленькі діти,
Щоб шкільні науки вчити,
Щоб уже з маленьких літ
Йти розумними у світ.

Тут навчають нас писати,
Малювати і читати.
На уроці так трудились,
Що аж пальчики втомились.

На уроці я мовчу,
Але вдома все лічу:
Двері, лампочки, тарілки,
Всі каструлі і кватирки...

Вдома, як повчусь читати —
Починаю малювати.
А не вистачить паперу —
Розмальовую шпалери.

Щоб я гарно малювала,
Мама олівці придбала.
І тепер ось ці малюнки —
Наші перші подарунки.

Я перерви полюбляю,
В вестибулі м’яч ганяю.
А як м’яч забрали в мене —
Яблуко я б’ю зелене.

На уроках все цікаво,
І вони проходять жваво.
Та перерви все ж цінніші —
На перервах веселіше!

Змалку співи полюбляв,
Все співав би і співав.
Так тепер не можна —
Вчимо ноту кожну.

Школа — диво, кожен знає,
Та тут іграшок немає.
А мені кортить погратись,
На машинках позмагатись...

Все цікаво, все важливо...
Правду кажуть: «Школа — диво
А ще кажуть: «Вчись та вчись!»
Може, й звикну я колись...

Я ваш Буквар — я букви всі тримаю,
Й слова сидять на сторінках моїх.
Сторінки ж щиро дітям відкриваю,
Щоби зробити грамотними їх.
Заходьте в гості, сторінки гортайте,
Свої секрети радо я віддам.
Учіться, діти, грамоті, читайте,
І цілий світ доступний стане вам!

Я — Читанка! Про все розповідаю
І до дітей заходжу в кожен клас.
Історію і географію я знаю,
Все про минулий і майбутній час.
Казки й легенди, загадки й прислів’я
Усе найкраще дітям передам.
А скільки знань несу, а скільки знаю слів я!
Всі надбання я подарую вам!

Я — Математика! Наука точна дуже.
Без мене людям аж ніяк не обійтись.
Хтось вчить мене, хтось вивчити не здужа,
Тож з юних літ за математику берись.
Щоб вміти додавати й віднімати,
Відрізки міряти та множити й ділить,
Важкі ракети в космос піднімати
І в світі досконалому прожить.

Я ваша мова, діти, рідна мова.
Народ живе — допоки я жива!
Я світла, ніжна, щира, світанкова
До вас із давнини глибокої прийшла.
Щоб добротою серце напоїти,
Культуру нашого народу прищепить.
Тож Україна наша буде в світі жити,
Аж поки мова рідна серце веселить.

Природу також будете вивчати,
Щоб рідний край свій знати і любити.
Усе на цій Землі нам треба знати,
Людині без природи — не прожити.

Тож ми приймаємо вас у шкільну родину,
Бо рідна школа — це дитячий світ.
В житті вона, як зірочка єдина,
Що буде гріти і на схилі літ.

При вході в школу кожен хай всміхнеться,
Тут наш дитячий і юнацький час.
А зараз пісня радісна хай ллється
Про рідну школу. І вона — для вас!