Ой весна, весна, днем красна!
Сценарій свята весни для молодших школярів
Мета: Привернути увагу учнів до змін у природі з приходом весни, розширювати знання. Розвивати спостережливість, увагу, вміння помічати і бачити цікаве у природі. Виховувати інтерес до природи, бережливе ставлення до неї.
Матеріал: Прислів’я і приказки про весну, дитячі співаночки, дитячі малюнки і картини природи. Квіти, виготовлені учнями, рушники, вишиванки (на розсуд вчителя).
Внук. Дідусю, і коли та весна-красна прийде, щось холодно, ще й сніг сьогодні аж тричі не день випурхав...
Дід. Ой, внученьку мій, що ж це ти весни не помічаєш? Ану ж бо, придивися добре і мені розкажи прикмети весни, які ти помітив!
Внук. Та я їх помітив, але ж чого ж холодно ще? Я вже хочу, щоб тепло було щодня, а тут... А прикмети весни я вже давно побачив. Ну, от дивіться, дідусю, день уже значно більший став, частіше виглядає сонечко і пригріває досить тепло, бо й ручаї побігли, сніг став розтавати. Ще небо стало синє-синє... А от сьогодні зима повернулася і все.
Дід. У березні сім погод у нас надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Так, що не дивуй, пам’ятай і цю прикмету. Але в марець не змерзне й старець. Хоч уночі тріщить, та вдень плющить. Бо вже весна прийшла і нічого їй не завадить робити своєї роботи. Кажеш, що тричі сніг випадав, то до вечора і сонце вигляне, і вода зі стріх закапотить, день довгим став, всього буде. Бо вже весна!
Внук. А погляньте, дідуню, ось дівчата звідкись біжать, щось у руках тримають (Підбігають дівчата з букетиком підсніжників і вербових котиків).
Всі. Доброго дня, доброго дня!
1 дівчинка. А ми з лісу йдемо, тобто біжимо, бо холодно стало.
2 дівчинка. А там ми квітів на горбочку нарвали і вербових котиків біля струмка. Погляньте, які гарні, весною пахнуть.
3 дівчинка. А було все з нами так, наче у казці про дванадцять місяців, справді! То сонечко і тепло, то сніг мете, то вітер свище... Весело було!
Дід. А не замерзли в таку погоду?
1 дівчинка. Та ні, ми бігали, стрибали, квіти збирали. Хоч, правда, руки тоді трохи мерзли, та нічого, зігрілися.
2 дівчинка. То ж, як виходили, то тепленько було, навіть сонечко сміялося. От ми й пішли до лісу... А ти, Петрику, чого з нами не пішов? Так весело було! От і не змерз би!
3 дівчинка. Але, хоч погода змінилася, та нам було так чудово, весело. Бо ж весна уже прийшла, людям радість принесла!
Дід. От тільки квітів не треба було багато рвати, бо підсніжники в Червону книгу занесені, їх все менше стає.
1 дівчинка. Ой, діду! А ви й не знаєте, що ми на тому горбочку ще минулої весни насадили підсніжників, а вони і зацвіли рясно!
2 дівчинка. Ми бережемо природу, не нищимо, не затоптуємо, а оце по кілька квіточок для наших мам принесемо, щоб і вони весні пораділи, бо ж тепер у них роботи побільшало, ніколи до лісу їм ходити.
3 дівчинка. Ми, не нищимо природу, дідусю, а любимо її і знаємо, як берегти.
Дід. Ну-ну, я вас знаю, хороші ви діти, як і ваші батьки, роботящі, толкові. Ну, ви тут забавляйтеся, а мені час до роботи, бо, як кажуть, весняний день рік годує. То ж я перепочив трішки, та й іду. Розважайтеся!
1 дівчинка. А давайте поспіваємо! Ставайте всі в коло, почнемо танок водити. Дівчата, хлопці, йдіть до нас. (Підбігають ще діти і починають водити танок та співати).
Дівчина («перепілка») ходить у рухомім колі. Під час співу вона прикладає хустинку до того місця, яке «болить», а її обличчя виражає почуття, викликані описаними подіями.
Перепілка
А в нашої перепілки
Та голівка болить.
Приспів:
Тут була, тут
Перепілочка,
Тут була, тут
Білозірочка.
А в нашої перепілки
Білі ручки болять.
Приспів.
А в нашої перепілки
Та ніженьки болять.
Приспів.
До нашої перепілки
Та старий муж іде.
Приспів.
Він на нашу перепілку
Та нагайку несе.
Приспів.
До нашої перепілки
Молодий муж іде.
Приспів.
Для нашої перепілки
Черевички несе.
Приспів.
Учень
Весна! Весна! Природа квітне!
Згори дзвінкі струмки біжать.
Сміється сонечко привітне!
Додому вже й пташки летять!
Став довший день, а ніч коротша.
Дарує сонце всім тепло.
Зима відходить неохоче,
Та синьо небо зацвіло!
Учениця
Щоденно зацвітають квіти
Чарівні, гарні, все нові.
І йдуть на сонце гратись діти,
Летять метелики живі.
А жайворонок заспіває —
Над полем пісня полетить.
Душа людини оживає
В таку чарівну й дивну мить.
Учень
Весна! Від сну все пробудилось!
Все заквітчалось, розцвіло!
Ведмедям вже давно наснилось,
Що йде у ліс до них тепло.
І їжаки повибігали
Із нірок темних та вогких.
І борсуки давно вже встали,
Тепер весна прийшла до всіх.
Учениця
А в небі птахи ген ключами
До рідного гнізда летять.
І зазвучало все піснями —
Така в природі благодать!
Така краса! Не всидиш в хаті!
І йдеш у ліс чи у поля.
Ці дні на радощі багаті,
Бо ж оживає вся земля!
1 хлопчик. А погляньте в напрямку лісу! Хто це до нас іде? Така гарна, вся у серпанку, чи це не сама весна в людській подобі?
2 хлопчик. Ну, скажеш таке! Так де ж їй людиною стати? Це тільки в казках таке буває, а в житті — ні!
До дітей наближається Весна.
Весна. Не вірите, що я весна? А це правда! І не сон, і не казка. Я йду до вас з лісу, щоб порадіти разом з вами, гарних дитячих пісень послухати і поспівати разом залюбки. Хоч і роботи у мене дуже багато, та я хвилинку відпочину біля вас, бо дуже я люблю людям радість дарувати і бачити їхні захоплені очі і радісні. Ну, то що? Поспіваєте мені? І я разом з вами поспіваю! (Всі співають).
А вже весна
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле. (3)
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне. (3)
Помандрував козаченько
У чистеє поле; (3)
За ним біжить дівчинонька:
«Вернися, соколе!» (3)
«Хоч вернуся — забарюся
Гордуєш ти мною. (3)
Буде твоє гордування
Все перед тобою!» (3)
Журавель
Та внадився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель.
Приспів:
Такий, такий журавель,
Такий, такий цибатий,
Такий, такий носатий,
Такий, такий дибле,
Конопельки щипле.
Ой я тому журавлю, журавлю
Києм ноги переб’ю, переб’ю!
Приспів.
Та щоб же він не дибав, не дибав,
Конопельок не щипав, не щипав!
Приспів.
Оце тобі, журавель, журавель,
Щоб не займав конопель, конопель!
Приспів.
Весна. Я дякую вам, діти, за чарівні веснянки. Мені було радісно з вами. А тепер і моя черга дарувати вам подарунки. От скажіть мені, які перші квіти з’являються навесні? (Відповіді учнів). Правильно! Ви такі молодці, знаєте перші весняні квіти. Це, звичайно, підсніжник білосніжний, анемона, рябчик шаховий, крокуси, маргаритки, нарцис вузьколистий, проліска, сон-трава, фіалка, білоцвіт весняний... (Показати фотографії цих квітів на дошці). А зараз ці квіти прийдуть самі до вас і розкажуть про себе, хочете?
Всі. Хочемо, хочемо! (Виходять весняні квіти в костюмах).
Підсніжник
Ще сніг в лісах кругом біліє,
Літають хмари снігові.
А сонце зійде, затепліє,
Проглянуть квіточки живі.
Підсніжники біленькі-білі —
Це перші вісники весни.
Стоять дерева задубілі,
Та сняться їм весняні сни.
Бо вже з’явились перші квіти.
І як тут, Зимо, не крути,
Все прокидається, щоб жити.
Радіти сонцю і цвісти.
Білоцвіт весняний
Як тільки в лісі затепліє,
З горбків побігли ручаї.
Немов дзвіночок забіліє —
Це гарні квіточки мої.
Я білоцвіт весняний — диво!
Дзвоню, щоб розбудити світ.
Бо йде до нас весна красива,
Дарує людям перший цвіт.
І я дзвоню, щоб люди знали,
Що розмерзається земля.
Щоб всі до праці приступали,
Та йшли трудитись на поля.
Рябчик шаховий
Я — рябчик шаховий, сказали,
Але ж я квітка, а не птах.
Мене природа так убрала,
Узором цим на пелюстках.
Я дуже гарний колір маю,
Росту весною у гаю.
Я землю цвітом прикрашаю,
Співаю пісеньку свою.
Люблю з вітрами розмовляти,
Дивитись дивовижні сни.
Та не несіть мене до хати,
Я квітка волі і весни.
Крокус
Земля ще гола, без травички,
А я вже виглянув з землі.
Зі мною братики й сестрички,
Чарівні квіточки малі.
В нас гарний колір розмаїтий,
Біленький, жовтий, голубий.
Нам вітер не страшний сердитий,
І сніг, що випав, не страшний.
Бо зійде сонечко привітне
І сніг водою побіжить.
А крокус кольоровий квітне
І не загине — буде жить!
Проліска
Синіє проліска, як небо —
Частинка неба на землі.
Тепло і сонечко лиш треба,
Щоб зацвіли квітки малі.
Над ними бджілка пролітає,
І жук, що тільки встав зі сну.
Метелик крильцями махає,
Вітаючи свою весну.
Від щастя квіточки співають
І віє теплий вітерець.
Зайчиська сонячні стрибають,
Бо вже зимі страшній кінець!
Сон-трава
У лісі синя й волохата
Вже зацвітає сон-трава.
На дотик тепла і пухната,
Такою лиш вона бува.
Така чарівна, наче казка,
Що прибула з дитячих снів.
Не рвіть цю квіточку, будь ласка,
Щоб жук у квітці відпочив.
Щоб ароматом напоїла
Вона ліси свої й гаї.
Щоб ніжним цвітом землю вкрила,
Й подарувала сни свої.
Анемона
Дерева голі, в лісі світло.
І лиш вітри летять на крилах.
А анемона вже розквітла,
Мов килимом всю землю вкрила.
Повсюди чисто, біло-біло!
І видно так у лісі стало,
Що синє небо заясніло...
А їм усе здається мало.
Вони цвітуть давно, без краю,
Над ними бджілоньки літають.
Тож анемони квітнуть в гаю
І рідну землю звеселяють.
Маргаритка
Я дивовижна маргаритка!
Лиш сніг зійде — я зацвітаю.
Я ніжна і цікава квітка,
Я з усіма цвіту у гаю.
Мені білесеньку сорочку
Дала сама природа-мати.
Пелюстки білі у віночку,
Й жовтеньке сонечко, мов свято.
Жовтеньким очком в світ дивлюся,
Комах нектаром пригощаю.
А холодів я не боюся,
Сміливо весну зустрічаю.
Нарцис
Лиш трішки тепла і нарцис зацвітає.
Прекрасний такий, запашний.
Він цвітом білявим полянку вкриває,
Чарівний, мов принц осяйний.
І стільки в нім чарів та дивної казки,
Що можна дивитись без меж!
Любові палкої і ніжної ласки.
Краси і принадності теж.
Над квітами сонечко світить яскраво
Метелики й бджоли снують.
Нарциси квітують, ну, просто на славу
І всім насолоду несуть.
Мати-й-мачуха
На горбочку прогрітому сонечка квітнуть —
Мати-й-мачухи квіточка ніжно цвіте,
Зустрічаючи зірку чарівну досвітню —
Тепле сонечко миле таке й золоте.
Зверху квіточки ніжні, як руки у мами,
Знизу квіти на дотик холодні й жорсткі.
Очі вабить підбіл ніжними квіточками.
Квіти жовті-жовтесенькі, милі такі.
Мати-й-мачуха різних комашок годує,
Їх солодким нектаром вона напува.
У низинах ще сніг, а вона вже квітує.
Серце всьому живому вона зігріва.
Весна. От, діти, я вас сьогодні познайомила з моїми найпершими друзями — весняними квітами. Перші весняні квіти дуже потрібні, тому що над ними літають метелики, бджілки, інші комашки, які щойно прокинулись і хочуть їсти, вони ласують солодким нектаром; мурашки з’їдають частинку насіннячка з квітів і так виживають. Перші весняні квіти не тільки годують лісових мешканців солодким нектаром; напоюють приємним ароматом повітря, яким ми дихаємо; лікують людей і тварин, ще вони нас радують своєю неповторною красою, приносять естетичну насолоду і велику радість. Тому, коли приходите в ліс, не зривайте цвіту, пам’ятайте, що всі повинні жити в своєму середовищі, на волі. А принесена додому квітка не може довго стояти, вона відразу пропадає, вмирає. То ж краще любуйтеся нею там, де вона росте і приносить радість, насолоду і користь. А зараз всі квіти разом з дітьми потанцюємо і поспіваємо.
Дві дівчини піднімають руки вгору, роблять «ворота». Інші дівчата, побравшись за руки, проходять попід тими ворітьми, одна за одною. Останню дівчину не пускають, загороджуючи їй шлях руками. Ті, що пройшли ворота, співають.
Король
— Королі, королі,
Пустіть на вой воювать.
— Не пустим, не пустим
Мости поламать.
— А ми мости помостимо,
Попід гряззю положимо
Та й підем гулять.
— Чом не йдеш, чом не йдеш, чом не йдеш?
— Боюся, боюся, боюся.
— Кого ж ти, кого ж ти боїшся?
— Короля, короля, короля.
— А короля нема дома.
— Король іде, земля гуде.
— Одчиняй ворота,
Не суши живота,
По крутую гору,
По сирую землю.
Стій, земле!
Під час співу одна з дівчат стоїть в середині кола й виконує все, що співається в пісні. При кінці пісні розставляє руки, як крила, розглядається навколо й вибирає собі заступницю. Після того гра і співи починаються спочатку.
У неділю поранесеньку
У неділю поранесеньку
На білому камінесеньку
Десь узялася подоляночка.
Тут вона впала,
До землі припала.
Устань, устань, подоляночко,
Промий очки та й на скляночку,
Та візьмися в бочки,
Покажи нам скочки,
Подивися в очки,
Та потіш дівочки.
Як умилась подоляночка,
Така стала, як паняночка.
Сивий соколоньку,
Пливи по Дунаю,
Бери дівку скраю,
Бери паняночку
В рутянім віночку.
Весна. Нам час додому, у ліси, на поля. А вам, діти, можна ще погратися, поспівати, потанцювати, прочитати вірші, бо це ваше свято. (Весна і квіти йдуть зі сцени).
1 хлопчик. От так діла! Таке диво! Що це було? Казка чи сон?
1 дівчинка. От така собі казка весняна, яка розповіла нам про чарівні весняні квіти, щоб ми знали, любили і берегли свою землю, турбувалися про неї, бо ж як весна приходить, то все оживає. Як у казці все на землі відбувається. От подумайте, ще вчора земля була чорна-чорна, а на ранок — уся в цвіту, хіба ж це не казка?
2 хлопчик. А й справді так. Кожен день все навколо змінюється. То одна квітка зацвіте, то інша, то метелик з’явиться, то джміль, то пташка.... Справді казкове диво! От весна! Днем красна!
2 дівчинка. Це прислів’я про те, що весняний день рік годує, бо весна наші батько і мати, як не посієш, не будеш збирати. Тому весною треба все встигнути зробити: і поле виорати, і засіяти вчасно, щоб цілий рік усі були ситі.
3 хлопчик. А правду кажуть, якщо посієш вчасно, то вродить рясно. Так, весна красна квітками, а осінь плодами. Тому наші батьки так стараються все встигнути зробити, щоб весняний день не пройшов марно. Бо весна днем красна!
4 хлопчик. А чого весна приходить?
4 дівчинка
Бо скучила земля без світла,
Без сонечка і без тепла.
А навесні вона розквітла,
Без снігу зразу ожила!
1 хлопчик
А сонце вище підіймається
І краще землю зігріває,
Та щедро людям усміхається,
Вже й ніч коротшою буває.
2 хлопчик
Подовшав день, стає світліший,
А сніг струмками з гір стікає.
І промінь світла яскравіший,
Та й вітерець не замовкає...
3 дівчинка
А небо встало синьооке
Над відпочилими полями.
Безкрає, синє і високе,
А в нім пташки летять ключами...
4 хлопчик. Ой, так здорово, гарно, казково! Давайте пограємось у «Довгу лозу», щось стрибати і бігати хочеться! (Діти стають один за одним, стаючи на одне коліно і нагинаються. Останній перестрибує через усіх і стає першим. І так далі, кілька разів).
1 хлопчик. Ну, досить, ми награлися, а тепер нам пора йти.
1 дівчинка. Куди йти? Так гратися добре...
2 хлопчик. Як це куди йти? На виставку картин і малюнків, у нас сьогодні Вернісаж! Адже ми підготували для всіх наші малюнки про весну, а тому треба поспішати. (Всі виходять зі сцени, в цей час виставляють малюнки на стелажах).
1 екскурсовод
Весна! весна! Так скрізь красиво!
Повсюди квіти, сонце, спів!
Весна чарівна — справжнє диво,
Он кущик як зазеленів...
А небо синє і бездонне,
Нема ні хмароньки ніде.
Вітрець притих і вже не стогне,
Жучок кудись собі бреде...
Нові гніздечка мостять птахи —
У них завдання непросте.
Летять на квіточки комахи.
День світлий радістю цвіте...
2 екскурсовод. Сьогодні ви всі маєте нагоду познайомитися з роботами наших юних художників, які для вас написали свої картини.
Ходіть до нас на вернісаж,
Відкрили ми його для вас.
Погляньте, тут кругом весна.
Весела, світла, осяйна.
На гілочці веселий шпак,
А на проталині — гусак.
Ось тут вже проліски цвітуть,
А тут дощі рясні ідуть...
На цій картині сніг розтав,
На сонечку струмок заграв.
А тут бездонні небеса,
Усе розквітло, скрізь краса!
Така краса! Такий пейзаж!
Ходіть до нас на вернісаж!
Кілька дітей презентують свої малюнки.
1 екскурсовод. (В руках букет котиків вербових).
Розквітли котики біленькі
На вербах скрізь по берегах.
М’якесенькі, пухкі, гладенькі...
Я їх тримаю у руках
Й дивуюся. Це справжнє чудо!
Природи витвір... Дивина!
Ще кілька тижнів й їх не буде,
Та річка буде не сумна,
2 екскурсовод. (В руках букетик вербових котиків).
Бо верби зацвітуть рясненько,
Вберуться в листячко липке.
Зазеленіє все раненько
Й повітря стане аж п’янке —
Верба запахне так приємно...
І раптом серце звеселить.
Все по-порядку йде недремно,
Не пропусти чарівну мить...
Діти виконутють пісню про весну.
Учень. Ось і закінчилося наше свято, але весна ще тільки починається. Вона щодня приносить нові сюрпризи і радощі. Уважно придивляйтеся до природи і ви побачите справжню і дивовижну казку.
Учениця. Не пропустіть чарівних подій весни. Вона кожен день відкриває нам двері у широкий і різнокольоровий світ дива, тільки придивіться, тільки прислухайтесь і ви відкриєте для себе чарівний світ весняної казки. Любіть природу, будьте їй добрим другом і захисником!