Поклонись калині
Свято осені для учнів 4 класу початкової школи

На сцені сільське подвір’я, за столом на лавках сидять батько, мати, син і донька, вони перебирають соняхи і складають їх у кошики. Мати з донькою наспівують українську народну пісню, їм підспівує батько. Хлопець кладе в рот кілька зернят розжовує, а шкаралупки випльовує на землю.

Мати. Не плюй на святу землю, бо то гріх!

Батько. Ага… Гріх великий плювати на святу землю. Ти хоч раз бачив, щоб я чи твоя мама плювали на землю?

Син. Ні… Але ж я тільки шкаралупки з насіння виплюнув…

Мати. То й що? По-перше, то великий гріх, а по-друге — це не гарно, не культурно. Про це треба вже добре знати, ти великий хлопець.

Син. Вибачте, будь ласка, я більше не буду. Але скажіть, чому це гріх… Інші ж плюють…

Мати. Бо земля свята, вона дає всьому життя і все, що на ній народжується, кожна квіточка, кожна травинка, кожна рослинка має велике значення, має велику лікувальну силу, просто люди втратили знання, а раніше знали про це набагато більше. То ж думай і не треба бути таким, як інші, будь собою.

Батько. Будь мудрим, а не таким, як всі і запам’ятай: тому й називають нашу землю святою, бо вона всьому дає життя, тож вона нам — мати, і берегти та любити нам її треба, як матір.

Донька. Ой, ну не кажіть мені, що кожна травинка має лікувальні властивості! Щось не дуже віриться! От ніколи не повірю, що отой надоїдливий спориш, який позатягав грядки, лікувальний!

Батько. От такої! А твоя бабуся тільки ним знижує артеріальний тиск!

Мати. А дідусь ваш споришем вже стільки років нирки лікує…

Донька. О! А я й не знала, все виполювала його звідусіль.

Син. І я не знав…

Мати. Ви багато ще чого не знаєте, тому треба вчитися, бо наука не в ліс веде, а з лісу виводить. Як кажуть: вік живи і вік учись!

Батько. Та й знання — це найлегша ноша, їх за спиною не носити. Тому учіться, діти, учіться!

Мати. От ви допомогли нам перебрати соняхи та й засиділись трохи, пора вам прогулятися. Візьміть но кошички, та й підіть назбирайте калини, вона всім нам зимою в пригоді стане, бо має дуже хороші лікувальні властивості, а зараз пора осіння, саме час збирати ягідки калини, вони і від простуди нас усіх врятують та й від інших недуг.

Діти виходять із-за столу беруть кошички і йдуть за калиною. На сцені міняється декорація на штучний кущ калини з паперовим або жовтим осіннім листячком та гронами калини.

На сцену виходить група дітей, які з захопленням розповідають про осінь і діляться враженнями, вони стелять килимки і сідають та починають співати пісню про осінь.

1 учень.

А як тут гарно! Сонце у блакиті,
Краса така, аж серце завмирає.
Я так люблю осінні дивні миті,
Це осінь казку вже розпочинає.

1 учениця.

І я люблю, в садках все достигає:
Грушки і яблука, калина і горіхи.
Калину у віночки хтось вплітає,
Хтось в коси запліта її для втіхи.

2 учень.

Краса чарівна, листя пожовтіло,
І падає, як вітерець подує.
Або у небеса злітає сміло
І сили власної для цього не шкодує.

2 учениця.

Трава така м’яка, немов шовкова
Зігрілася у сонячнім теплі.
Це осінь гарна, ніжна і казкова,
Чарівна осінь на моїй землі.

3 учениця.

А небеса блакитні чисті-чисті,
Лиш одинока хмарка в нім мандрує.
Калина ось в червоному намисті
Свою красу і ягідки дарує.

3 учень.

Чарівна осінь, надзвичайне диво,
А через трохи засніжить вгорі.
І на калину прилетять сміливо
Омелюхи, дрозди і снігурі.

4 учень. І що? Вони будуть їсти ягідки калини? Вони ж гіркі!

4 учениця. Звичайно, будуть їсти — це для людей вони гіркі, але для пташок дуже смачні, а ще дуже корисні і для птахів, і для людей, і для тварин, бо у ягідках калини міститься дуже багато потрібних для організму корисних речовин. От які рослини народжує наша українська рідна земля! Тому нашу землю треба вивчати і знати та дуже любити.

5 учень. І чого це вони гіркі? Ягідки калини солодкі, коли достигають, а особливо після першого морозу. Ну, хіба трішечки з приємною гірчинкою. Тоді з них моя бабуся пиріжки пече, такі смачнючі-смачнючі! От!

5 учениця. А моя мама желе дуже смачне робить з ягідок калини, просто сирі ягоди перетирає з цукром, а взимку ми це желе їмо з чаєм. І ми всією сім’єю ним навіть лікуємось, як хтось кашляє. От на ніч поп’єш чаю з калиною і кашель, як рукою зняло!

6 учениця. А я відкриття для себе зробила! А знаєте яке?

Всі. Ні! Яке?

6 учениця. Я, коли одного разу їла ягідки калини, то побачила, що насіннячко у них схоже на сердечко і це мене дуже здивувало. А ви помітили? Воно таке гарне, рівненьке. Тому тепер я восени дарую кетяги калини з квітами тим, кого люблю, бо з ними символічно дарую своє серце.

6 учень. Мені теж дуже подобаються ягоди калини і не тільки, бо в калини ще дуже гарне осіннє листячко, тому я його збираю і засушую, а потім ставлю в букет. Ну, а взимку згадую ці чарівні осінні дні.

7 учениця. Ой, такий гарний сьогодні день, давайте пограємось!

Всі стають в коло і грають в улюблену гру.

7 учень. А я пропоную всім разом заспівати пісню про калину, згодні?

Виконують пісню про калину і виходять зі сцени.

На сцену входять з різних боків хлопчик і дівчинка і починають розмову.

Оля. Привіт! Ти куди йдеш з кошиком?

Петрик. Та куди-куди… за калиною. Ото приїхав на вихідні до баби, а вона мене за калиною послала. От і йду. А яка та калина і не знаю, хоч баба і питала мене чи я знаю, яка вона, та я так розізлився і сказав, що знаю.

Оля. А чого ти розізлився?

Петрик. А… Чого-чого. Так вона у мне смартфон забрала і сказала, щоб я йшов за калиною і без ягід не вертався, бо їй так закортіло, приспічило, а у мене ніякого настрою, розумієш?

Оля. Ще й як… Зі мною точнісінько така ж історія відбулася… то може разом підемо шукати ту калину. Я колись її ягоди бачила здалеку… А де вона росте і яке те дерево, то поняття не маю…

Петрик. О, клас! Давай, то може скоріше справимося, бо у мене там гра така класна жде...

Діти йдуть, повертаються і знову йдуть вперед. Заблукали. Назустріч їм Вовк.

Оля. Петя, глянь, це Вовк іде, тож спитай калина де.

Петрик. Ей, Вовче, Вовче, не біжи, другом будь і підкажи, де поблизу та долина, що росте на ній калина?

Вовк. Це відомо людям всім, що калину я не їм, я тваринок поїдаю, де калина я не знаю.

Вовк пробігає, а назустріч вибігає Лисичка.

Петрик. Ну, тепер питайся ти, де калину нам знайти...

Оля. Лиско, знаєш ти єдина, де поблизу є калина…

Лиска. Хоч калину я не їм та показую усім, бо ж потрібно совісті не мати, щоб її не показати. Осьде ягідки, збирайте, та гіллячок не ламайте.

Оля і Петрик зривають по кілька грон калини і йдуть.

На сцену виходить група дітей, які захоплено роздивляються і милуються красою осені.

1 дівчинка.

Яка красива осінь, дивовижна!
Повсюди просто розмаїті кольори.
Така тепленька, радісна і ніжна,
І сяє щедре сонечко згори.

1 хлопчик.

А все довкола жовте і багряне,
Руденьке і червоне, непросте…
А коли вийде сонечко і гляне,
То все довкілля стане золоте!

2 хлопчик.

А ось погляньте, діти, кущ калини!
Калина надзвичайна, чарівна,
Краса ж яка! Це символ України.
Для нас завжди значна була вона!

2 дівчинка.

Калина чарівна — це символ роду,
У ній є сонце, місяць і зірки,
Життя, вогонь і кров мого народу
Оці її червоні ягідки,

3 хлопчик.

Мов краплі крові, як безсмертя роду,
Як символ сили, надзвичайної краси.
До волі вічне прагнення народу,
В усі століття і в усі часи.

3 дівчинка.

Калина — це і символ материнства,
Сам кущик — мама, бо ж на нім усе
І квіти, й ягідки — це символи дитинства,
Які калина в майбуття несе.

4 дівчинка. Калина уособлює нашу рідну Україну. Вона звучить у пісні січових стрільців, мені ця пісня дуже подобається, а давайте її заспіваємо!

Діти виконують «Ой у лузі червона калина похилилася»…

На сцену виходить бабуся і звертається до дітей.

Бабуся. Ой, діти, яку ви гарну пісню заспівали, пісню моєї молодості… Які ж ви молодці, що знаєте про свою матінку землю багато, дякую вам, ви ростете гарними і мудрими дітьми, бо про свій край треба знати все. А чого ви сюди прийшли до калини?

4 хлопчик. А ми хотіли зібрати ягідок калини на зиму, бо вони мають лікувальні властивості. А коли прийшли, то побачили яка красива калина, та й захопилися її красою, а ще згадали, що вчителька нам розказувала про калину. От разом і пісню заспівали. А поки розмовляли та співали, то ягідок набрали, от і додому пора.

Бабуся. От послухала я вас, діти, аж помолодшала, так ви мені настрій підняли своїми словами та піснями. А калина і справді найбільш оспівана в Україні і колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву має від давньої назви Сонця «Коло».

5 дівчинка. А ще моя бабуся казала, що калину не треба варити, бо вона втрачає свої цілющі властивості, а в лікувальних цілях потрібно вживати свіжий сік калини і желе з цукром. Ягоди калини рекомендовані при хворобах горла, серця, печінки, судин.

5 хлопчик. А мій дідусь усім радить вживати свіжі ягідки калини при гіпертонії і атеросклерозі. А при охриплості голосу, кашлі, застудах дуже допомагає настій з калини.

6 дівчинка. Кущ калини біля хати — це наш символ, наш духовний світ, наша спадщина, яка опредметнює потяг до рідної землі, свого коріння, наших вікових традицій.

6 хлопчик. Посадіть і бережіть калину, милуйтеся її чарівним цвітом і червоними плодами і пам’ятайте, що у злих і недобрих людей калина не росте і не приживається. А ви посадіть калину під своїм вікном, хай на ній зів’є гніздечко соловейко і хай співає навесні своїх пісень про доброту і любов, про волю і нескореність нашого українського народу.

7 дівчинка. Тож поклонімось калині, нашому нескореному символу України, бережімо її — це наша спадщина.

7 хлопчик. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя в боротьбі за Україну, за нашу волю і незалежність. Тож поклонімось калині, нашому символу України.

До дітей виходять батьки з прикрашеним калиною короваєм на вишитому рушникові, вони звертаються до дітей.

Мама. У нас сьогодні, дуже гарне свято, це свято осені і поклоніння калині, яка є символом України. Калина — це символ життя, крові, вогню. Вона відіграє роль світового дерева, на вершечку якого сідають пташки і їдять ягоди та приносять людям вісті, іноді з потойбіччя, тим самим пов’язують світ мертвих зі світом живих.

Тато. Колись у давнину, коли в сім’ї народжувався хлопчик, батько йому робив першу сопілочку з гілочки калина, а коли народжувалася дівчинка і була кволенькою, то немовляті тато робив колисочку з калини і вона виростала міцною, здоровою і гарною.

Мама. А ще в народі є така легенда. Колись давно в глухому селі жила дуже гарна дівчина Калина. І от коли ворога напали на нашу землю, то вона завела цих бусурменів у топкі болота, де всі загинули, а на тому місці, де загинула відважна дівчина відразу виріс гарний кущ і назвали його калиною. Навесні він цвів білими віночками, а восени давав чарівні червоні ягоди.

Тато. А ще в Україні калиною матері прикрашали весільний коровай на щастя й на долю і вишивали калиною рушники, тобто зображали на полотні і листочки, і квіти, і ягоди калини.

Мама. Калина — це нерозривний символ єдності живих і тих, хто відійшов, та тих, хто ще не народився, але прийде у цей чарівний і великий світ на свою українську землю у свій час. У ній нескінченість нашого життя. Тож вклонімося калині і посадімо її біля своєї хати.

Посадім калину край свого віконця,
Хай вона стрічає світанкове сонце.
Хай вона розпустить листячко крилато,
А у нас на серці буде завжди свято.
Вічно й безперервно хай життя триває,
Хай калина цвітом навесні стрічає,
Ягідки червоні восени дарує,
Хай живе країна, доки світ існує.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна