Ой, зима — це справжнє диво,
В нас повсюди так красиво!
Всі будиночки біленькі,
А сніги такі м’якенькі!
І летять сніжинки,
Мов легкі пушинки!

Скрізь сніги лежать у полі
Небувалої краси!
Та стоять дерева голі…
Тож зажурені ліси.

А ялинки чепурненькі
І зелені, і біленькі!
Мов принцеси незрівняні,
Дуже вишукані, гарні!

Десь тут зайчик проживає,
Під ялиночку стрибає,
Може там хатинка є,
Що йому тепло дає
І від лиски захищає,
Бо чому ж він тут стрибає?

Взимку так вітри гудуть,
На деревах гілля рвуть.
Навіть іноді буває,
Що з хатин дахи зриває.

І метелиці кудлаті
Замітають все круг хати.
Гори снігу намітають.
Зими різні в нас бувають.

В небі хмари нависають,
Снігом землю посипають.
А тоді навколо диво,
Дуже чисто і красиво.

А зима завжди хороша,
Як морозець припече
Чи коли мете пороша…
І тоді нам гаряче!

На санчатах їздять діти
І спускаються з гори.
Це для всіх нас час радіти,
Радісно для дітвори!

На вікні мороз малює
Чарівні свої узори.
Ними нас усіх дивує,
Бо рослини тут і гори…
Квіти просто чарівні,
Не побачиш навіть в сні.

Так дивує нас зима,
Просто казка чарівна!
Та на все пора і час,
Тож піде вона від нас.

Але поки що краса —
Чисті й сині небеса!
І під сонцем сніг блищить —
Це така прекрасна мить!

Сонце дужче припікає,
Ось бурулька накрапає.
І сніжок потрошку тане.
Скоро вже весна настане.

А зима від нас піде
Десь хатиночку знайде
Й буде в ній відпочивати
Й скатертини вишивати.

А тоді в потрібний час
Знов повернеться до нас.
Зробить білим геть усе
Дітям радість принесе.

Тож іди, зима, від нас,
Вже тобі рушати час!
Забирай всі холоди
Й скоро не вертайсь сюди.

Лижі й саночки ми склали
І тебе намалювали.
Тож морозом нам не шкодь,
На наступний рік приходь!

Ми тебе вже проводжаєм,
Гарну пісню заспіваєм.
Дружно зробимо всі крок
Всі ми станемо в танок!

До побачення, зима!
Вже у тебе сил нема!
Дякуємо всі за казку,
Ще за радість, диво, ласку!

Прощавай! На нас не злись,
Ти у небо подивись!
Бачиш, сонце гарно сяє!
Це весна усіх вітає!

Прощавай, зима чарівна,
Ти була прекрасна, дивна,
Гарно всіх нас розважала,
Морозцем за ніс щипала,
А тепер пора іти
У незвідані світи!

Прощавай, зима біленька,
Розважала нам серденька.
А тепер іди від нас,
Бо для весноньки вже час.