Свято української хустки
Свято про українські традиції
Сцена прикрашена вишитими рушниками, різноманітними хустками, домашніми вазонами. І далі на розсуд організатора свята.
Донечка.
Матусю, глянь! А за вікном — зима!
Вона сніги до нас прислала білі!
Й до нас вона уже прийшла сама,
Закутана у сніжні заметілі!
Надворі холодно, а в хаті теплота,
Та до зими нам хочеться скоріше!
Там сніг біленький вже, а не сльота!
І стало всюди гарно і світліше!
Матусю! Дай хустиночку мені,
Оту з квітками, що цвіли у полі,
Коли були тепленькі дні ясні,
І квітів всюди ще було доволі!
Я хустку на голівку пов’яжу,
Й мені тепленько буде, наче в хаті!
Й зимі я диво-квіти покажу,
Ми ж на квітки завжди були багаті!
Вона ж не бачила ці квіти чарівні!
Й краси такої і не уявляє!
А в нас були і літні дні ясні,
А от зима у холоді блукає!
Мати в красивій хустці зав’язаній поверх очіпку, дає донечці хустку і пов’язує на голівку.
Мати.
Хустина ця в прабабці ще була,
Вона колись в цій хустці дівувала.
В ній так багато щастя і тепла,
Вона ж хустину внучці дарувала!
Хустинка оберегом всім була,
Її, як цінний дар передавали!
Вона в родині всі роки жила,
Хустину ж берегли і цінували!
Тепер вона дісталася тобі!
На ній і маки, і волошки сині,
І незабудки ніжні, голубі…
У ній чудово й затишно дитині!
Дівчинка роздивляється не себе у дзеркалі і вибігає з хати до дітей. На сцені дівчатка в кольорових хустках, в пальтах, курточках, кожушках. Вони зустрічають дівчинку вигуками. «О, привіт!», «Добридень!», «Яка в тебе хустка гарна!», «Добре, що ти вийшла!».
1 дівчинка.
І на тобі хустина чарівна!
Така красива, мабуть старовинна!
Весела, гарна, в квіточках вона!
В такій хустині — писанка, дитина!
2 дівчинка.
Й мені хустину бабця принесла!
Її колись матуся їй купила!
Бабуся дуже гарна в ній була,
Й колись давно дитя у ній хрестила!
3 дівчинка.
На нас усіх хустини чарівні,
Для українців — обереги вічні!
Вони квітчасті, сонячні, ясні,
В жінок у них є спогади ліричні…
Бо їх вдягали у святкові дні,
Щоб дуже гарний, світлий вигляд мати.
Йшли на побачення, вели свої пісні,
І щастя вічне йшли в них зустрічати!
4 дівчинка.
А мені на виставці купила мама,
Тож у мене хусточка сучасна!
В ній традиції збережені так само —
Червоненька, тепла й дуже класна!
5 дівчинка.
В мене хустка теж не стародавня,
Це для себе мама купувала.
Але бережок є і узори гарні.
І вона мені її подарувала!
6 дівчинка.
В нас удома є хусток багато,
Жовта і зелена, й червоненька.
Носить їх матуся в різне свято
І у них вона така гарненька!
А мені дала ось волошкову,
Щоб мої синіші стали очі.
Пов’язала хусточку чудову…
Я погодилася з мамою охоче!
7 дівчинка.
От зібралось нас, дівчат, багато,
Кожна одягла свою хустину.
Це тому, що в нас сьогодні свято,
Українську славимо родину!
Й українську хустку, що у моді
Визнана у цілім світі нині!
Бо вона стає усім-усім в пригоді:
Жіночкам, бабусям і дитині!
Звучить пісня про хустку.
Ведучий.
В нас хустка в моді і завжди в пошані!
Її носили літні й молоді,
Малі дівчатка, бабусі і пані,
Вдягали на прогулянку й в труді.
Бо хустка — оберіг! Вона і захищає
Від погляду дурного і від зла.
Вона завжди магічну силу має
Й такою упродовж віків була.
У лютий холод в ній завжди тепленько,
Бо голову закутає вона
І шию вкриє тепло і легенько
І жіночка в хустині чепурна!
Ведуча.
Та й українська хустка справжнє диво!
Тут кольори, які лиш в світі є!
В хустині дівчині і жіночці красиво,
У кожній хустці диво є своє!
Бо й кольори у ній різноманітні,
І плетиво, і кетяги свої…
Ну, а узори, квіточки тендітні,
У них поля чарівні і гаї…
Краса, що й у словах не передати!
Поглянеш і звучать у них пісні!
Хустин багато всі хотіли мати,
На свято, на неділю й будні дні.
Ведучий. Та й мали жінки і дівчата в Україні в усі часи хусток багато! Бо одні були теплі і м’якенькі, дуже гарні на велике свято взимку, а інші тоненькі, шовкові у квітах або розшиті шовком — на весняні та літні свята. І хустка завжди розказувала про те, який є достаток в родині!
Ведуча. А інші не такі дорогі на присвяток і в неділю, щоб піти до церкви чи до когось в гості.
Ведучий. А ще були і буденні хустини, у яких жінки ходили щодня до роботи. Бо ж треба було і худобу нагодувати, і в дворі та в полі працювати, а хустка була завжди помічною, бо і від холоду захищала і охайно можна було прибрати волосся, щоб в очі не лізло.
Ведуча. А от для роботи в полі в жарку пору року, жінки пов’язували, зазвичай, біленькі тоненькі хустинки для захисту від невблаганної спеки, щоб сонце не напекло голову.
Ведучий. А от як зав’язували жінки та дівчата ті хустинки на головах, то навіть важко уявити! Я б так ніколи не зміг!
Ведуча. На те вони і жінки та дівчати, щоб вас дивувати! А крім того кожна з них уміла прикрасити свою біленьку хустинку неймовірними вишивками, щоб бути найкращою, неповторною і любимою!
Ведучий. А от зараз ми вам покажемо, як можна зав’язати хустинку і як колись їх зав’язували!
Ведуча. А тепер ми прочитаємо вірші про українську хустку.
Повернімо моду на хустку
Яка ж краса у кожній тій хустині,
Що жіночкам й дівчатам до лиця.
Колись була у моді в Україні,
А різновидам не було кінця.
А зараз просто треба пригадати,
Красу і дотик, та її тепло,
Коли дівча пов’язувала мати,
Що в двір або до церкви йшло.
Хустки чарівні, різнокольорові,
Великі і маленькі — чарівні!
А в свято кожен йшов в обнові,
Усміхнені, веселі і ясні…
Хустина їх не тільки прикрашала,
Й підкреслювала вроду чарівну,
Вона від злого вітру захищала
І тішила в годиноньку ясну.
Тож нам сьогодні варто пригадати,
Оте найкраще, що у нас було.
Тож треба хустку в моду повертати,
Вона нам радість принесе й тепло,
І щирий спогад і красу, та ласку,
І доброту, що від сердець ішла.
Поверне нас у дивовижну казку,
Додасть нам щастя, радості й тепла.
Українська хустина
Бережок у квітах на моїй хустині.
Там волошки сині, дзвоники ясні...
Що пасують жінці, дівчині й дитині…
Там ромашки й маки — просто чарівні!
Кольори веселки на моїй хустині.
Кращої у світі, мабуть, не знайти.
Ці хустки спрадавна — наші берегині,
В них могли по світу ми сміливо йти.
Від бабусь і мами перейшла нам хустка
І надійним другом у житті була.
В ній краса і ніжність, квіточки пелюстка…
Та чарівна ружа ніжно зацвіла…
От тому хустина гарна й завжди модна,
Кожній українці — дуже до лиця!
Та й краса в хустині справжня і природна.
А любов до світла йде нам від Творця.
До краси любов нам всім передалася
Від лісів і поля, де квітує все,
Й кольорів веселки, що містком знялася…
Й ніжних ароматів, що вітрець несе.
От тому на хустці — трави є і квіти,
І такі яскраві й гарні кольори.
Щоб могли ми в світі жити і радіти
Й нам світило щедро сонечко згори!
Віночки і хустки
В дитинстві, наче в казці ми жили,
Голівки нам віночки прикрашали.
Своїм дівчаткам мами їх плели.
Ми в тих віночках бігали, стрибали…
А мами тішились й нові плели вінки
Та квіти інші вже у них вплітали.
Росли дівчатка гарні і стрункі
І вже самі віночки виплітали…
Вдягали в свято і у будні дні,
Й немов корону бережно носили.
Співали в них свої ясні пісні
І підростали, набирались сили.
Вінок вдягали, як до шлюбу йшли,
Після заміжжя назавжди скидали.
Такі у нас традиції були…
Затим на голови хустки вдягали.
Та не прості хустинки ті були,
А кольорові, з різними квітками!
Волошки й маки на хустках цвіли,
Мов ті вінки, що виплітали мами…
І двох однакових ніколи не було,
Всі дуже різні, як і наші долі.
Збиралися жінки — і все довкіл цвіло,
Неначе квіти на чарівнім полі…
Хустки, як долі… Всі їх берегли
І кожен раз все інші одягали…
Вони нам оберегами були,
Що зігрівали й щиро захищали.
Українська хустка
А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була.
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла.
Бо голови від спеки закривала,
А взимку гріла і несла тепло.
Та від хурделиць ревно захищала,
Щоб затишно у холоди було.
Тож за турботу їх усі любили:
І прикрашали, як могли, усі.
Хустки яскраві діточки носили,
А вже темніші — вдови, бабусі…
Та всі любили хустинки з квітками,
Щоб маками і ружами цвіли…
Тому хустки були завжди з жінками,
Як навіть в путь останню їх вели…
Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.
Вчитель. А от сьогодні українська хустка визнана у цілому світі, як модний бренд і не тільки як потрібна і дуже корисна річ, як елемент жіночого одягу, але як і красивий аксесуар, який підкреслює жіночість і стиль, красу і образ гарної жінки. Тому і відзначають це свято в усьому світі, бо українська чарівна хустка прийшла до душі всім жінкам і дівчатам у світі. Тому поважаймо і ми свої українські надбання, вікові традиції, які прийшли до нас з глибини віків, прижилися і поширюються в усьому світі, бо це не тільки корисно, але й дуже гарно, бо хустка гріє не тільки голову своїм теплом і затишком, але й душу гріє своєю красою і неповторністю.
Шануймося, українці, бо ми того варті
Душа наша, українська, в доброті і в слові,
У чарівній вишиванці і у рушникові,
У прислів’ях і легендах, у піснях і в жарті…
Шануймося, українці, бо ми того варті!
Об’єднуймось і гуртуймось, ставаймо до бою,
Щоб розправитись скоріше з хижою ордою,
Щоб очистити від неї всі наші дороги,
В Україні наблизити свій час перемоги!
Жити хочемо ми в мирі, нам війни не треба!
Не ракети — свою пісню ми шлемо у небо!
І зростають наші діти добрі і чудові,
Друзям ми несемо щиро хліб на рушникові!
І вітаємо піснями, даруємо квіти,
Щоб усі були щасливі і могли радіти.
Щоб жили ми всі щасливо у своїй родині,
Шанували традиції й надалі, як нині.
Щоб коханим ми в’язали хустинки шовкові
І жили у мирі й щасті, в вірності й любові.
Душа наша, українська, в нашій рідній мові,
У волошках і у маках, у волі й любові,
У серпанках світанкових, в українськім жарті…
Шануймося, українці, бо ми того варті!
Це можна показати на екрані або можна попрактикуватися на дівчатках, провести «майстер клас». Це дуже цікаво проходить.
Звучить пісня про українську хустку.