Чарівна осені пора
Свято осені для учнів початкової школи
Сцена прикрашена осінніми мотивами, відліт птахів, скрізь осіннє листячко, муляжі грибочків, квіти. На сцену виходять 4 дітей: дівчинка Осінь, а за нею 3 хлопчика в капелюшках: Вересень, Жовтень, Листопад. На їхніх бриликах овочі, фрукти, квіти, у всіх щось різне.
Осінь.
Я осінь-чарівниця й трудівниця,
А ось мої три соколи брати.
І кожен з них роботи не боїться,
Нам разом з нею по життю іти.
Ви всі знаєте моїх братів, а тепер їх всі разом назвіть по порядку, почали:
- Вересень!
- Жовтень!
- Листопад!
Молодці! Це осінні місяці і в кожного є своє дуже важливе завдання, а всі ми бачимо поступові зміни в природі — це те, що вони зробили. А які зміни ви вже помітили, діти, у вересні?
1 учень.
У вересні вже менший день стає,
І перестали мед носити бджоли.
А сонечко все менш тепла дає.
І діти в вересні ідуть до школи.
1 учениця.
Ще дозрівають яблука смачні
І груші пахнуть смачно, як ніколи.
Ще дні бувають теплі і ясні,
А діти в вересні ідуть до школи.
Вересень.
Достигли груші й яблука усі
І сливи люди також вже зібрали.
В серпанках ранки і в дзвінкій росі,
А на городах чисто — все прибрали.
Вересень стає між дітьми, бере їх за руки і вони разом відходять.
Осінь. А що ви можете, діти, сказати про жовтень? Які зміни відбулись у Жовтні?
2 учениця.
А в жовтні листя гарно пожовтіло,
Червоне листя в груші й на дубах.
І геть усе вже птаство відлетіло,
І став світлішим і прозорим шлях.
2 учень.
А вітерець, що часто так гуляє,
Співає пісню на мінорний лад.
Й листочки просто в небо посилає,
І за пташками полетів наш сад.
Жовтень.
Посів озимини вже закінчили,
Відпочивають інші всі поля.
Всі перелітні птахи відлетіли
І за піснями скучила Земля.
Осінь.
Ми не дамо земельці сумувати,
У нас чудові є свої пісні.
Давайте зараз будемо співати,
Хай будуть дні всі світлі і ясні.
Діти виконують пісню, обрану вчителем.
Осінь. А от і останній мій братик місяць Листопад. Що ви про нього розкажете?
3 учениця.
Вже все зібрали й листя облітає.
Готуються до сну і ліс, і сад.
Холодний вітер між дерев літає
І загортає листячко підряд.
3 учень.
А дощик землю втомлену вмиває,
Звірята на зимівлю всі спішать.
Тож підготовка до зими триває.
Всьому потрібно дати гарний лад.
Листопад.
Я все зроблю, щоб всі підготувались
І зиму провели свою в теплі.
Щоб вчасно в нірки спати повкладались,
Щоб був порядок на моїй землі.
Місяці і діти виходять зі сцени, а на сцену виходять інші і співають пісню про осінь.
4 учениця. А давайте про осінь вірші складати!
4 учень. Як це вірші складати, ти що, поет?
4 учениця. Та ні, я просто буду читати перший рядочок вірша, а в другому рядочку ви будете добирати в риму останнє слова, тоді вийде складно і ми всі будемо поетами!
Осінь наша просто диво,
Бо довкола скрізь КРАСИВО.
Ще десь квіточка цвіте,
Листя жовте й ЗОЛОТЕ.
Є червоне і багряне,
Ось ще яблучко РУМ’ЯНЕ.
Між гілок вітрець шугає,
Дощик дрібно НАКРАПАЄ.
4 учень. От і вірші навчилися складати, класно, правда?
5 дівчинка. А я люблю вірші читати разом з усіма. А давайте прочитаємо вірші про осінь!
Пора осіння трішечки тужлива,
Бо вже немає літнього тепла.
Та ще багато сонечка і дива,
Бо золото вона нам принесла,
5 хлопчик.
Багато фруктів, овочі чудові
Вона в дарунок людям піднесла.
І краєвиди гарні, пречудові
Та ще достатньо сонця і тепла.
6 дівчинка.
І все таке чудове й дивовижне,
Ще дуже гарні, неповторні дні.
А сонце не гаряче вже, а ніжне.
Тож дні стоять ще теплі і ясні.
6 хлопчик.
Та вже коротші, часто похмурніє,
І дощик накрапає раз у раз.
Та осінь завжди дивувати вміє,
Вона грибами часто тішить нас.
7 дівчинка.
Й до лісу дуже часто закликає,
Листки дарує жовті і ясні.
А там нам коник-стрибунець співає,
Й на срібній грає, чарівній струні.
7 хлопчик.
Люблю я осінь, бо вона чудова,
Красою манить, чари роздає.
Пора красива, мила і казкова,
І щось чарівне у порі цій є.
Діти виконують пісню, обрану вчителем.
На сцену виходять діти з лопатками, сапками, дівчатка в хустинках, хлопчики в шапочках, вони складають інструмент і грають в гру «довга лоза». До них підходить дівчинка.
8 дівчинка. От ви тут граєтесь, а у Діда і Баби Марійчиних просто біда сталася.
8 хлопчик. І яка така біда у вас, розкажіть!
9 дівчинка. Та от посіяли Дід і Баба в полі ріпку, ціле літо доглядали, а от зараз прийшла пора рвати, а вони не можуть, бо сил нема.
9 хлопчик. Ну, це вони її рвали неправильно якось, тож ходімо, покажеш нам ту ріпку.
Виходять всі зі сцени, а на ній міняють декорацію. Посередині велика ріпка — це може бути більша дитина в костюмі ріпки, вдалині лавка, на ній сидять зажурені Дід і Баба, біля них на пеньочку Внучка.
Дід.
От як тільки но нагрілася земля
Я пішов, щоб розкопати всі поля.
Все зробив і гарну ріпку посадив,
Розрівняв гладенько все й заскородив.
Баба.
От росла вона собі, усе росла,
І спочатку як і всі вона була.
Поливали ми й плекали як могли,
Ріпку цю ми особливо берегли.
Внучка.
От і виросла вона — не обійти,
Ми вже пробували всі її тягти.
Тож тягли ми поодинці цілий день,
А вона заперлась і сидить в землі, як пень.
10 хлопчик.
Сила треба! Це проблема не нова
І потрібна тут робота гуртова.
Тож попробую тягти спочатку я,
Вслід команда приєднається моя.
Хлопчик підходить до ріпки і силкується тягти, ріпка не піддається.
10 дівчинка.
Почекай, Іванку, зараз підбіжу,
Витягти тобі цю ріпку поможу.
Ріпка не піддається.
11 хлопчик.
Бачу сила тут потрібна ще й моя,
Приєднаюся із задоволенням і я.
Ріпка не піддається.
11 дівчинка.
Ой, дивіться, вже закінчується день,
А ця ріпка тут застрягла, наче пень!
Відпочиньте, зараз я ще прибіжу
Ріпку витягти з землі вам поможу.
Ріпка не піддається.
12 дівчинка.
Може зараз Діда з Бабою гукнем.
Та й за чуба ріпку дружно всі смикнем?
12 хлопчик.
Діда з Бабою? Й не соромно тобі?
Всі ж ми сильні, дужі, молоді!
Як таке казати можеш ти?
Ми ж прийшли, щоб їм допомогти!
Стає за всіма і дружно витягають ріпку, діти всі падають, а ріпка встає і говорить.
Ріпка.
От спасибі, ви мені допомогли,
Це тому, що всі ви дружними були.
Баба з Дідом вже старенькі, сил нема,
О на землю насувається зима,
І мене потрібно вирвати було
Й завезти до Діда й Баби у село.
І за дружбу, й за роботу вдячна вам
Вдячна вашим трудовим рукам!
Діти стають навколо ріпки, ніби вивозять її і виходять зі сцени.
13 дівчинка. Можеш вірити у казку, можеш ні — але казка ця сподобалась мені.
13 хлопчик. Бо коли у дружбі діти всі ростуть, допомогу людям завжди нададуть.
14 дівчинка. І я своїй бабусі завжди допомагаю, курочкам їсти виношу, грядки вмію полоти і в хаті вже прибираю…
14 хлопчик. От і добре! Я своєму дідові недавно дрова допомагав складати, а татові машину помив. Моя мама каже, що змалку треба привчатися до якогось діла, щоб лежнем не вирости. А я хочу вирости доброю людиною!
15 дівчинка. Правильно, треба рости доброю людиною, бо доброму завжди добре.
15 хлопчик. А ще здоровою, тому треба привчатися до роботи, щоб здоровим бути, бо здоров’я — всьому голова!
16 дівчинка. А от давайте я загадку вам загадаю, чи зможете відгадати?
Огляда суворо скоса
Степ, ліс, поле і міста;
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта.
(Осінь)
Що це таке, хто вгадає?
Всі. Осінь.
16 хлопчик. А тепер моя загадка.
Голі поля, мокне земля, дощ поливає, коли це буває? (Восени)
Всі. Восени.
17 дівчинка.
Ліс гостинно закликає —
Нас грибами пригощає.
Неба потускніла просинь,
У права вступає…
(Осінь)
Всі. Осінь.
17 хлопчик.
Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.
(Осінь)
Всі. Осінь.
18 дівчинка.
Прохолодно. Жовкне листя.
Горобина у намисті.
Птах у вирій відлітає.
В яку пору це буває?
(Восени)
Всі. Восени.
18 хлопчик.
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає.
Коли, діти, це буває?
(Восени)
Всі. Восени!
19 дівчинка. А тепер прийшов час виконати пісню про осінь. То ж давайте всі дружно заспіваємо!
Діти виконують пісню, обрану вчителем.
Слово батькам.
Мама. Дорогі діти, ви сьогодні принесли своїм батьками велику радість, бо показали нам свої таланти, ви дуже гарно співали, читали вірші, загадували загадки і навіть казку нам показали. Дякуємо вам за ваші старання. Отже — нам казка, а вам — бубликів в’язка!
Тато. А бублики ми пов’язали і кожному подаруємо, щоб всі ви завжди були ситі і здорові, гарно вчилися, багато читали і свою рідну землю шанували.
Батьки вішають кожній дитині на шию в’язанку бубличків, всім однакові.
Мама. Бо наша земля родюча і багата і осінь у нас дуже красива і ви про це сьогодні дуже гарно розповіли.
Тато. А наше село найкраще в Україні, бо в ньому ростуть такі чудові хлопчики і дівчатка. Тож будьте всі здорові і щасливі! Ми дуже любимо вас!