Зима ще є, та вже минає
І все тепліше надворі.
Частіше сонце припікає,
Синіє небо угорі.

А часом хмари як зійдуться,
То в небі сіро, дощ іде.
А як хмариночки проллються,
Весна в світ квіти приведе.

Й розсипле їх по всьому краю:
У полі, в лісі, в квітниках.
Народ веснянки заспіває,
І одізветься в небі птах.

І радість всюди розіллється
Така весела і дзвінка!
А сонечко нам усміхнеться
І хлопці вріжуть гопака!

Та це ще буде, згодом буде,
А поки що зима у нас.
І від морозу мерзнуть люди,
Бо для весни — не час, не час.

А от зима була в нас різна:
Холодна й тепла, снігова.
Вона була морозна й грізна,
А іноді і дощова.
Ну, а тепер скажіть, хто знає,
Яка у нас зима буває?

Буває різна, що й казати!
Холодна, сніжна і тривка.
Не раз не визирнеш із хати —
Морозна й льодяна така!

І заметільна, й дуже сніжна,
З завіями, що все тремтить.
А з інеєм буває ніжна,
Як все під сонечком блищить.

Буває тиха і зваблива,
Коли замерзло все й мовчить.
Зима насправді — справжнє диво!
А сніг летить собі, летить.

Бува, що вітер завиває,
А буря свище і реве.
Тоді від страху завмирає
У лісі, в полі все живе…

Зима усякою буває:
Холодна, люта, дощова.
Від холоду все завмирає,
Летить хурделя снігова.

А то мороз враз відступає,
Теплінь відразу настає.
Водичка все довкіл вкриває,
А з хмари дощик ллє та ллє.

Але зима завжди хороша
І як мороз, та сніг летить.
Як холод і мете пороша
Чи під ногами сніг рипить…

Зима красунею буває,
Як льодом вкриті всі річки.
А сніг ялинки одягає
В хустинки білі й піджачки.

А взимку є ще й свят багато!
Тож дуже гарно в цій порі.
Бо ж зимонька на кожне свято
Несе дарунки дітворі.

Й на ковзанах усім цікаво,
Й ліпити бабу снігову!
Й з гори летіти досить жваво!
Ми зиму любимо живу!!!

Та як же зиму не любити?
Цікавого в ній стільки є!
Я без зими не зміг би й жити!
Зима ж наснагу всім дає!

Всіх заставляє працювати!
От бачите у чому річ!
Бо дров же треба нарубати
Та протопити в хаті піч!

І сніг з доріг повідмітати,
Очистити від снігу все!
А от і знову сніг лапатий
Летить і замітає все…

Така зима, не до спочинку...
Багато й радості в ній є.
Бо можна вийти на хвилинку
Й зліпити з снігу щось своє!

От бабу снігову зліпили,
Фортецю у садку звели.
А от ведмедя не зуміли…
Великий дуже, не змогли.

Але розваг було багато!
На ковзанах катались ми...
І вірші вчили всі на свято,
Катались на ставках саньми.

На те й зима, щоб розважатись,
Бо всюди радість, щастя сміх!
Зимою гарно можна гратись,
Бо сніг-сніжок повсюди ліг!

Буває сніг, а ще й замети,
Та хуртовини білі й злі.
В зими завжди свої секрети,
Тож краще бути у теплі.

Тепер скажіть, а хто з вас знає,
Яка зима в краю у нас буває?
Тож працювати стала голова,
Потрібні підбираючи слова.

Зима у нас буває холоднюча,
Морозяна, сердита і тріскуча,
І хуртовинна, заметільна, сніжна,
То затишна і романтична, й ніжна.

І сніговійна, білоброва й зовсім гола.
То запізніла, завірюшна, хмурочола.
Похмура, блискотлива і білява,
І сніжно-синя, і завалиста, й лукава…

А ще безсніжна, спізнена буває,
То закидна — все снігом закидає.
То дощовита, мокра, дощова,
Нудлива, чорна і розкисла геть бува.

І затяжна зима також у нас буває,
Тоді, коли весну не підпускає.
Але зима якою б не була,
Та все одно розтане від тепла!

Тож підніміть свої голівки в небо,
З зимою нині попрощатись треба!
Спасибі, зимонько, ти гарною була,
Дала багато радості й тепла!

Ми дякуємо за сніжок й за свято,
І за ялинки в радісних вогнях.
Ти принесла нам радості багато
У ковзанках, у віршах та піснях.

Спасибі, зимонько, красуне білосніжна,
За казку, що подарувала нам.
Була ти різна: і спокійна, й грізна,
Та не завадила ні святу, ні пісням.

Ми дякуємо за мороз й сніжинки,
Чарівні, ніби з казочки прийшли.
За ті чудові й радісні хвилинки,
Які зимою в нас усіх були.

Ми вже тебе готові проводжати,
Бо вже весна ступає на поріг.
А на наступний рік знов будемо чекати
Тебе з казкових, чарівних доріг!