Вчимося писати твори — Веселка
Нестандартний урок розвитку мовлення
Веселка — надзвичайне явище природи, прекрасне, чарівне! І скільки б вам років не було, ви із за́хватом дивитесь на кольоровий місток веселки і завжди з якоюсь надією, сподіванням, наче й справді казка входить у ваше серце. Такий твір можна написати лише після того, як веселка з’явиться на небі. Тоді райдуга нагадає дітям, що вона вже приходила колись до них, і вони згадають все до найменших подробиць. А коли в небі з’являється веселка, можна просто помовчати і подивитись, щоб не сполохати тих дивних почуттів, які вона народжує в душі.
Працюємо над темою за таким планом:
- Проводячи підготовку до написання твору, вчитель дає учням завдання пригадати народні прикмети та прислів’я про веселку. В цьому їм можуть допомогти і дорослі.
- В зошитах для творчих робіт діти записують свої враження про веселку. Складають речення. Вчитель на уроці рідної мови пропонує скласти казку (усно) про веселку. Школярі шукають потрібні слова.
- На уроках образотворчого мистецтва учні малюють веселку, добирають потрібні кольори, діляться враженнями. Цікаво розглядати дитячі роботи. На всіх намальована веселка, всі ніби однакову бачили, а в кожного вона різна. Кожна дитина підкреслила той колір, який найбільше любить.
Після відповідної підготовки діти приступають до написання твору «Веселка».
Тема: Написання твору «Веселка».
Мета: Навчити дітей описати чарівне явище природи — веселку, збагатити уяву, мовний запас, знання народних прикмет. Розвивати спостережливість, вміння висловлювати свої думки, почуття. Виховувати інтерес і любов до природи, бажання описати природні явища рідною мовою.
Матеріал до уроку: Народні прикмети про веселку на плакаті, малюнки учнів, папір, кольорові олівці, зошити для творчих робіт з прикметами про веселку, які підібрали діти, музичні записи.
Звучить музика П. Чайковського, Й. Брамса, А. Дворжака (на вибір вчителя).
Вчитель. Яку картину малює ваша уява під час прослуховування вірша і музичного твору? Послухайте вірш про веселку.
Ще доноситься грім здалека
Ще доноситься грім здалека,
Затихають рясні дощі.
А над світом звела веселка
Загадкові мости ясні.
Дивовижні і кольорові,
На півнеба вони лягли.
Ці мости чарівні, казкові
В чисту мрію нас повели.
Відкотилася хмара сива
І кудись собі попливла.
А веселка, така красива,
Засміялася, ожила...
Диво-кольором нас чарує,
Кольорів же у неї сім!
І красою усіх дивує,
І тепло роздає усім.
А тепер подивіться, діти, на малюнки. Ви в них намагалися передати чарівну красу природного явища, але у кожного з вас вийшла намальована казка. Всі ці веселки сяють різними кольорами. А які почуття у вас викликає веселка?
Діти. Радість! Захоплення, щастя.
Вчитель. З веселкою пов’язано багато народних прикмет, які ви записали, готуючись до уроку. Зачитайте їх, будь ласка.
Діти зачитують прикмети про веселку, які вони підготували. Вчитель вивішує написані на плакаті ще й інші прикмети, щоб розширити уявлення учнів про це незвичайне явище.
- Коли у небі з’являються одночасно кілька веселок, це на тривалий теплий дощ.
- Веселка віщує зміну погоди: вечірня — гожу, а ранкова — дощову.
- Зелена веселка — на дощ, а жовта — на гарну погоду, червона — на спеку і вітер.
- Веселка на заході — на дощ, на сході — бути гарній погоді.
- Якщо веселка після дощу швидко зникає — буде хороша погода, коли ж довго п’є воду на негоду.
- Висока, крута веселка — на вітер, низька, положиста — на дощ.
- Якщо після короткого дощу з’явилася веселка, розфарбовуючи небо з півночі на південь, і червоний колір домінує — це на негоду.
- Чим зеленіша веселка, тим густіший буде дощ 1.
Вчитель. А тепер давайте звернемось до тлумачного словника 2 і прочитаємо, що там написано про це явище. Як бачите, визначення досить просте. Це сонячне проміння переломлюється у крапельках дощу, а над землею на все небо така дивна краса! Сьогодні ви напишете про веселку твір, а може й казку, бо це ж не буденне явище, воно не щодня буває. А зараз працюємо самостійно.
План казки
- Дивопромінець побачив Космос.
- Двобій із хмарами.
- Як Дивопромінець став Веселкою.
Зразок казки
Жив на Сонечку світлий Дивопромінець. Він був дуже допитливим і жвавим, завжди про все хотів дізнатися. І ось одного разу йому пощастило вийти на поверхню Сонечка, Те, що він побачив, вразило і зачарувало його до глибини душі. В чорному Космосі плавали зорі, комети, планети, і всі мали свій колір, співали свою пісню. А от планета Земля сумно зітхала, бо її вкрили важкі і мокрі сірі хмари.
Дивопромінець одразу зрозумів, що треба зробити, аби Земля стала голубою, світлою і веселою. Він швидко полетів на Землю і вступив у нерівний двобій з чорними хмарами. І хоч був він зовсім тоненький і малий, та сміливо кинувся в бій і переміг. Він розбив полчища хмар і пропустив тепло і світло, яке випромінювало Сонце. Земля зраділа, але хмари не здавались, вони жбурляли в Дивопромінця градом і дощем, і раптом він несподівано переломився...
Але не може загинути відважне серце! Дивопромінець засяяв сімома чарівними кольорами і перекинувся веселим місточком через усе небо. З того часу його назвали веселкою, бо від неї стає всім весело, бо знають люди, що в природі незабаром відбудуться зміни на краще.
І знову діти добирають слова в риму, щоб засяяла веселка всіма кольорами.
Відкотилась чорна хмара
Відкотилась чорна хмара,
Вся химерна, як ПРИМАРА.
Дощ потроху вгомонився,
Грім здалека ДОКОТИВСЯ.
Від крайнеба десь здалека
Народилася ВЕСЕЛКА,
Незвичайна, загадкова,
Чарівна й така ЧУДОВА!
Й засміялася усім,
Кольорів у ній аж СІМ.
І горять вони казково,
Гарно, ніжно, ВЕСЕЛКОВО.
Розцвіла вона чарівно,
Ніби квітка, ДИВНО-ДИВНО,
Перекинувся місток
Через гору і САДОК.
Простягнувсь кудись далеко,
Ох, і гарна ж ти, ВЕСЕЛКО!
Треба фарби діставати,
Щоб її НАМАЛЮВАТИ.
Бо ж відомо людям всім —
Кольорів у неї СІМ.
Хочу я їй догодити,
Жоден з них не ПРОПУСТИТИ.
Кольори ти хочеш знати?
Можу я усі НАЗВАТИ.
Ось червоний — урочистий,
Він яскравий, гарний, ЧИСТИЙ.
Ось оранжевий палає,
Наче осінь, ДОГОРАЄ.
Жовтий, ніби первоцвіт,
За оранжевим РОЗЦВІВ,
І зелений — малахітом, —
Ніби ліс зелений ЛІТОМ.
Голубий, як небеса,
Дивовижна в нім КРАСА.
Синій колір ген розлився,
Глянь, як гарно, ПОДИВИСЯ!
Фіолетовий в росі —
Повтори тепер УСІ.
Діти. Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий.
Як веселка виростає
Як веселка виростає,
Йти у казку ЗАКЛИКАЄ,
Не вагайся, а мерщій
Йди у казочку по НІЙ.
А вона нам розказала,
Що із неба дощ ПРОГНАЛА
І що буде вже погода.
А сама пропала, ШКОДА...
Зацвіла якусь там мить
І загасла, не ГОРИТЬ,
А як ще раз загориться,
Добре в небо ПОДИВІТЬСЯ.
Хоч і рідко так буває,
Та як в небі ВИРОСТАЄ,
То очей не відірвати —
Це як в казці ПОБУВАТИ.
Підсумок уроку
Учні читають свої твори, казки.
Вчитель. Які кольори має веселка? В якій послідовності вони розташовані? Що цікавого ви дізнались про веселку?
Відповіді різні.
Вдома перепишіть твори у зошити для творчих робіт.
1 Прикмети взяті з книжки Василя Скуратівського «Місяцелік». К. , «Мистецтво», 1993.
2 К. С. Прищепа, В. Г. Лук’яненко. Тематичний словник школяра. К. , «Гала», 1997.