Життя — найвища цінність
Урок для початкової школи

Тема: Життя людини — найвища цінність

Мета: Дати дітям поняття про те, що життя має найбільшу цінність і кожна людина — неповторна. Розвивати уміння жити в мирі і злагоді, уникати шкідливих звичок. Виховувати активний спосіб життя, інтерес до творчості.

Матеріал до уроку: Картини природи, де діти граються, займаються спортом, навчанням; картини з воєнного минулого; картини, де зображені усміхнені діти різних рас і народів і т. п.

Вчитель.

Дзвенить дзвінок, до школи всіх скликає,
Канікули скінчились, вчитись час!
Щасливі усмішки, скрізь музика лунає,
І поспішають діти в рідний клас.
Заждались парти і книжки в чеканні,
Старенький глобус весело крутнувсь.
Дерева гілочками шлють вітання
І клас привітно учням усміхнувсь.
Яке це щастя в білім світі жити
І усміхатися, співати і любить!
Стрічати ранки, з усіма дружити...
Яке це щастя — на Землі цій жить!

Діти, сьогодні у нас дуже цікава тема, а саме: «Життя людини — це найвища цінність». А й справді, що для кожного з нас найдорожче? (Відповіді дітей). Звичайно, є багато всього, що для людини дороге і необхідне, але головне — це життя. Його не стане і все втратить силу. Тому сьогодні ми й поговоримо саме про нього, яким воно повинно бути, як себе необхідно поводити, щоб життя було цікаве і змістовне, багате на великі події і хороші вчинки. Для чого людина приходить у цей світ, як хто гадає? (Відповіді дітей). Правильно, людина приходить у світ для добра. Творити добро в силу своїх обдарувань і здібностей повинен кожен на цій землі, адже це високе покликання людини. А кожна людина — неповторна особистість. На цілій планеті немає двох однакових людей, навіть близнята, які зовні дуже схожі, насправді — різні, бо у кожного свої відчуття, своє бачення подій, власне життя, кожен сам проживає його, як хоче і як може, а тому у кожної людини життя складається по-різному і не можна його прожити за когось, а тільки за себе. Цінність життя збільшується саме від знання того, що кожен з нас — це неповторна особистість, такий один на білому світі, іншого такого, навіть подібного, ніде немає на всій планеті. Чи ж не цікаво? А тому і слід прожити своє життя дуже гарно, цікаво, змістовно, з великою віддачею для інших, сіючи на землі зерна добра, щастя і радості.

Учениця.

Бо ти на Землі — людина!
Весела, чудна чи сумна.
На цілому світі — єдина,
Така неповторна, одна.
Й життя проживи без скверни.
А втратиш, то що не кажи,
Ніщо вже його не верне,
Тому ти життя бережи.

Учень.

Один раз життя нам дається.
Дарунок прекрасний з небес.
Як сонечко гарно сміється!
А скільки на світі чудес!
І стільки безмежного дива
Щодня, лише очі відкрив.
І так на Землі красиво,
Що жив би на ній і жив.

Учениця.

Життя — це найкраща казка,
У ній, що завгодно, завжди.
Та ти не пасуй, будь ласка,
А сміло по нім іди.
Бо ти на Землі — людина
Й тобі відкривати світ.
І ти неповторна, єдина
З маленьких дитячих літ.

Учень.

Й повинна добро творити —
Для того у світ прийшла.
Та праведно, чесно жити...
А стежечка вдаль лягла
І кличе тебе до себе,
І сипле росу до ніг.
Веде нас до мрії, в небо,
Й великих, земних доріг.

Вчитель. Маленька дитина йде у світ і вона повинна знати, що життя — це найвища цінність, воно дається нам один раз і його треба гарно прожити, життя не можна втрачати, бо його не повернеш. А раз так, то життя треба берегти, жити у цьому складному світі розумно, не набувати шкідливих звичок, які ведуть до втрати найдорожчого — життя. А які шкідливі звички можуть набувати діти? (Відповіді дітей). Так, шкідливих звичок, які ведуть до втрати здоров’я і життя, є багато: куріння, пияцтво, наркоманія, вдихання отруйних парів і газів і т. д. Для чого діти починають це робити, як хто думає? (Відповіді дітей). Так, спочатку копіюють дорослих, щоб хизуватися й показати себе вже дорослими перед іншими дітьми. А ще тому, що не розуміють, яку шкоду приносять ці звички для здоров’я молодого організму. А ще діти не усвідомлюють того, що від них неможливо позбутися і стають рабами поганих звичок. А щоб не бути залежними від них, то не треба їх набувати. Тоді життя буде цікавим і радісним, бо у світі є багато непізнаного, яке чекає саме на вас, щоб ви зробили відкриття. Можливо, хтось із вас повинен це відкриття зробити, а якщо ви цього не зробите, людство не зможе рухатись далі, щоб жити краще. Тепер ви розумієте, яке важливе завдання чекає на вас, бо ж ви прийшли у світ робити добро, тому бережіть себе від дурного впливу вулиці і поганих звичок, щоб не втратити життя, а зробити щось хороше і потрібне для себе і всього людства. А скажіть, діти, що ще треба знати, щоб вберегти своє життя в повсякденних ситуаціях? (Відповіді дітей). Ще треба знати і виконувати Правила дорожнього руху, протипожежної безпеки, вміти поводити себе в критичних обставинах і не показувати «безглуздого геройства», яке може привести до трагічного кінця. А що таке це «безглузде геройство»? (Відповіді дітей). Це нерозумні вчинки деяких дітей, які зовсім нікому не потрібні, а дитина думає, що вона великий герой. Наприклад, дитина видирається не височезне дерево, просто так, щоб показати, що не боїться, а потім зривається і падає. Кому таке потрібне? Нікому. Або лізе на дах будинку, у підвал чи перебігає дорогу перед машиною чи перед поїздом, або лізе на будівництво, де складені будматеріали. А на водоймах пірнає у невідомих місцях, а потім ламає шию. Ну, кому таке «геройство» потрібне? Це свідчить про те, що дитина не розуміє того, що здоров’я і життя — найвища цінність. І ніщо не може зрівнятися з нею. Життя дається один раз і більше ніколи не повернеться до того, хто його втратив.

Учень.

Бережи свій одяг з нову, а життя весь час.
Бо воно одне у світі й неповторне в нас.
І не думай, що насправді ти на все мастак.
Втратити життя так легко, повернути ж як?

Учениця.

Не геройствуй так безглуздо, бережи себе.
Бач, яке гаряче сонце й небо голубе!
А навкруг рожеві мрії і стежки у світ.
І природа-чарівниця шле тобі привіт!

Вчитель. А тепер погляньте на ці малюнки. (Вчитель виставляє заготовлені зарання малюнки).Тут зображені діти, які мирно граються, весело сміються, займаються спортом... (Бесіда за малюнками). Це говорить про те, що діти між собою живуть у мирі і в злагоді, розуміють, що спорт, веселі, жваві ігри допомагають їм спілкуватися, проявляти свої здібності, задовольняти їхні інтереси і берегти своє життя і здоров’я. А ось на цих малюнках зображені діти, які розчищають струмочок, садять дерева... (Бесіда за малюнками). Вони живуть у гармонії з природою, допомагають тваринам і рослинам, допомагають струмочкові... Вони виробляють у своєму серці доброту, турботливе ставлення до природи, тобто, роблять добре діло, ростуть роботящими і хорошими, а значить, їхнє життя буде гарним і цікавим, насиченим добрими ділами. Бо ж дуже важливо для кожної людини жити в гармонії з природою і в дружбі та в мирі з усіма людьми. Тоді ви продовжите свій вік на землі. Бо хто любить природу, той перебуває завжди у хорошому настрої, горить бажанням допомагати братам нашим меншим, виробляє у своєму серці доброту, любов, ласку, щедрість і щирість, турботу про інших. І з людьми треба жити у мирі і злагоді, тоді завжди у світі буде спокій і мир, не будуть розгоратися війни, які несуть смерть і горе та забирають людські життя. А світ у нас неспокійний, то на одному кінці, то на другому палають війни, гинуть люди. Людське життя втрачає свою первинну цінність, бо на перше місце ставляться природні ресурси: нафта, газ, золото — для збагачення невеликої групи людей, а інші у той час гинуть. Від того, що люди ще не завжди вміють домовитися словами, від своєї гордині, коли одні хочуть протиставити себе іншим, показати, що вони кращі від інших; від того, що не навчилися жити у злагоді, втрачають мир. От тому виникають війни. Так було і на нашій рідній землі майже шістдесят років тому. З 22 червня 1941 року до 9 травня 1945 року на нашій землі гриміла Велика Вітчизняна війна, яка забрала мільйони життів. Це були жахливі роки фашистської окупації, коли щодня люди гинули тисячами, боронячи свою землю від ворога. І це було страшно. Бо скільки людей, скільки талантів загинуло і не тільки на фронтах, а й в кожному місті і селі, щодня, щогодини, щохвилини. Когось розстріляли, хтось підірвався на міні, хтось загинув під обвалами падаючих будинків, хтось помер від голоду і холоду, а когось живцем спалили фашисти. Життя горіло у війні і не було тій страшній війні кінця-краю. І ніхто не міг сказати, чи завтра він буде жити чи ні, чи завтра буде і для нього світити сонечко, чи засипле очі сира земля... (Вчитель вивішує картини з зображенням воєнних дій... Проводить бесіду за картинами).

Учень.

Війна, війна... Страшні ті роки,
Як дибилась свята земля.
Солдат робив останні кроки...
З-під його ніг пливли поля...
І кров’ю червоніли маки,
А ріками лилася кров...
Десь лаяли, як смерть, собаки,
Зникала між людьми любов.

Учениця.

Життя згорало повсякчасно.
У гріш не ставилось життя.
Сирени вили громогласно,
Зникало тихо майбуття...
Згорало, гасло і темніло —
Війна ж все набирала хід.
А до людей яке їй діло?
Вона все йшла і йшла на схід.
Лиш гори трупів за собою
Війна лишала кожен раз.
Вінчала все і всіх з бідою.
Але прийшов й на неї час.

Учень.

І захлинулась, захлинулась...
Час перемоги йшов здаля!
І доля людям усміхнулась.
Зітхнула з легкістю земля!
І лише мати у чеканні,
Край поля вигляда синів.
Йде на дорогу на світанні
З своїх чарівних, дивних снів,
Де діти, де її хлоп’ята
Веселі, ніжні, молоді...
Горить, горить душа розп’ята...
Зарадить хто її біді?

Учениця.

Була війна... І стало тихо,
Повсюди мир запанував.
Вже шість десятків літ без лиха
І відблиску страшних заграв.
Війна ж усе навкруг руйнує.
І забира життя вона.
Як добре, коли мир панує,
І на землі цвіте весна.

Учень.

Найвища в світі цінність — жити!
Йти вдаль по вранішній росі,
Сміятись, плакати, любити,
І дивуватися красі.
Яке це щастя в світі жити!
І відчувати смак життя.
Співати, мріяти, радіти,
Й летіти в світле майбуття.
Яке це щастя — в світі жити!

Вчитель. Отже, ви зрозуміли, діти, що життя — це найвища цінність для людини. Коли його втрачають, то назад не поверне вже ніхто і тому треба своє життя берегти. А тепер повторимо те, про що ми говорили. (Діти згадують те, про що говорили на уроці. Вчитель вивішує плакат, на якому записані основні думки).

Життя людини — найвища цінність

  • Життя у кожного одне, а іншого ніколи не буде, тому це і є найвища цінність.
  • Кожна людина неповторна у світі і життя її — неповторне.
  • Не слід набувати поганих звичок, щоб бути здоровим і довго жити.
  • Треба жити в гармонії з природою.
  • Живіть завжди з людьми у мирі і злагоді.
  • Не можна допускати війни на планеті.

Вчитель. Життя людини — це найвища цінність. Воно у кожного одне, неповторне, так як і кожна людина неповторна у цьому світі. Тому життя треба любити і берегти та прожити його цікаво, змістовно, щасливо і радісно. І це залежить від кожної людини. Недаремно ж народна мудрість гласить: «Як постелешся, так і виспишся». Як ви розумієте це прислів’я, діти? (Відповіді дітей). Так, як людина поведе себе в житті, так і проживе його, все залежить від кожного з нас. Тому будьте щасливі і пам’ятайте, що життя — це найвища цінність.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна