Травичка росяна і ранок — просто диво!
Так тепло, світло, осінь золота.
В природі так чарівно і красиво,
Осіння квітка ніжна і проста.
Яка природа! Ніби казка всюди.
А жовте листячко, неначе ліхтарі.
І насолоджуються дивом люди,
І променіє сонечко вгорі.
Та темна хмара сонце заступила,
Немов намалював хтось олівцем.
А листя підняло свої вітрила
І закружляло разом з вітерцем.
Але недовго хмара наступала,
Вона собі тихенько відійшла.
І знов краса у світі забуяла,
І осінь помаранчем зацвіла.
Ах, осінь — казка, диво-дивне,
Все за хвилину змінюється враз.
І все у ній прекрасне і чарівне,
Це так вона старається для нас.