Ось синички — це зимуючі пташата, вміють гарно щебетати,
Корм в садках собі шукають, деревця оберігають.
Як на гілочку присіли, з-під кори личинку з’їли.
Люблять різні насінинки, ягідки і ще зернинки.

А я дятлик кольоровий! Я ще й лікар пречудовий.
В кожну пору, навіть взимку, з-під кори знайду личинку.
Бо і взимку я їх чую, тож дерева так лікую.

От горобчик цвірінчить, він злетіти може вмить,
Їжу він весь час шукає, всі зернятка підбирає.
Й гусеницю з’їсти вміє, та й жучка також зуміє.

Ах, соловейко — пташка чарівна і навесні дивує всіх вона.
Бо так співає — серце завмирає, це навіть і мала дитина знає.

Усіх пташок нам треба знати і завжди їх оберігати.
Узимку, як пора холодна, а кожна пташечка голодна.
Нам треба добре серце мати і корм пташатам підсипати,
Щоб геть всі перезимували й нам навесні пісні співали.